У неділю 7 червня в церковній світлиці греко-католицької церкви в Кентшині відкрито виставку графіки Тараса Шевченка. Початково захід мав відбутися у березні під час святкувань ,,шевченківських днів”. Однак з огляду на спалах пандемії коронавірусу в Польщі його скасовано. Послаблення карантинних обмежень дозволило нарешті його провести.
Голова Кентшинського гуртка ОУП Андрій Сидор ознайомив усіх присутніх з живописною спадщиною Т. Шевченка.
,,Тарас Шевченко, перш за все відомий у світі як поет, драматург, прозаїк. Однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника. У його творчості поезія і живопис тісно пов’язані між собою. Природа щедро наділила Тараса Шевченка не лише поетичним даром, а й талантом художника. Для Шевченка живопис став потребою, вираженням його творчого духу.
Від 1838 по 1845 рік Шевченко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, виявивши неабиякі здібності у живописі маслом, аквареллю, малюнку олівцем. Коли його ім’я вже здобуло певної слави, меценат Григорій Тарновський купує його картину «Катерина», поклавши початок своїй українській колекції. У 1843-1844 роках Шевченко працює над серією офортів ,,Мальовнича Українa”, самостійно вивчаючи техніку гравіювання. Повернувшись у 1845 році після закінчення Академії в Україну, Шевченко працював художником в Археографічній комісії аж до свого арешту. На засланні поетові забороняли писати та малювати, але завдяки допомозі інтелігенції різних національностей в московській імперії, він зміг протягом усіх десяти років нелегально займатися творчістю.
Останні роки життя Тараса Шевченка, вже після звільнення, були відзначені найбільшими досягненнями не тільки в поезії, але й у живописі та графіці. У вересні 1860 року Академія мистецтв удостоїла Шевченка наукового звання академіка гравюри. Художник ставився до образотворчого мистецтва з глибокою щирістю, воно приносило йому розраду в гіркі хвилини його життя. Нині його роботи, крім автобіографічного, мають ще й історичне та етнографічне значення. Прекрасно виконані малюнки окреслюють художні смаки та прагнення Шевченка. Вони є своєрідними ілюстраціями життя Кобзаря. У живописних творах поета- художника в першу чергу кидаються у вічі життєвість, реалізм, енергетика, завдяки саме таланту і величі творця.
Його історична спадщина налічує десятки полотен, які зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка. У його фондах є цінні експонати, що належать руці майстра, а це близько двохсот робіт: портрети, пейзажі, жанрові роботи в техніці акварелі, сепії, офорту, масляного живопису. Доробок Шевченка – величезне досягнення всієї української художньої культури. Шевченко визначив напрями розвитку літератури й образотворчого мистецтва України на шляхах гуманізму, народності, боротьби за кращу долю людей. Слава Шевченка пережила добу, в яку він жив. Його безсмертні твори і сьогодні високо цінують всі, кому мистецтво зрозуміле і потрібне для повноцінного життя. Ім’я поета і художника Тараса Шевченка відоме в усьому світі навіть понад півтори століття після його відходу у вічність”, – сказав А. Сидор.
Виставку організували Ольштинський відділ та Кентшинський гурток Об’єднання українців у Польщі.
СМ
АС
