Святий Миколай прийшов до греко-католицької громади в Москві

Українська греко-католицька громада у Москві (ще називається московська греко-католицька парафія Святого Миколая) відзначала свято в католицькому Cоборі Непорочного Зачаття. Собор надає приміщення для зібрань громади. Шлях громади за весь час існування досить тернистий, постійно була проблема з приміщенням. Один час віряни збиралися в Українському освітньому центрі в школі № 124 на Малій Бронній (центр ліквідовано 2008 р.). Нині громада розвивається і чисельно, і якісно. Можливо не в останню чергу завдяки організаторському хисту керівника громади священика отця Василя Вайди.

Українська церква завжди несла високу місію по збереженню українських духовних цінностей. Історія українського переселення показує роль церкви в збереженні української національної ідентичності. В країнах переселення українців з’являлись українські церкви, навколо яких гуртувались громади, відкривались школи, культурно-інформаційні центри.

Інша картина була в Російській імперії в усіх її видах. Вільний розвиток християнських церков наражався на протидію влади і російської православної церкви, яка присвоїла собі титул третього Риму, а четвертому не бути. Доля Української греко-католицької церкви в Радянському Союзі є особливо показовою.

Діяльність української релігійної громади у Москві скоріше є винятком. Загальний стан такий – української церкви (православної, греко-католицької, католицької) в Росії немає, і можливості для її появи і розвитку вкрай обмежені.. Особлива протидія є становленню української православної церкви. Спочатку Київського патріархату, затим Православної церкви України, т. зв. «розкольників русского православія», яке стало одним із головних чинників «русского міра».

Якщо комусь захочеться охрестити дітей в українській православній церкві доведеться їхати з Москви в Україну. Надати можливість для української церкви діяти при дипломатичних представництвах, чи , наприклад, в Культурному центрі України (КЦУ), як це заведено в інших посольствах – цього українська влада осягнути не може. А місцеві адміністратори (керівництво КЦУ, прес-служба ОУР) опускають залізну завісу перед священнослужителями. Відома сумнозвісна історія, коли всупереч попередній домовленості адміністрація КЦУ (гендиректор В. Юрченко, пізніше звільнений за розвал роботи), зірвала відзначення ювілею знаменної події в історії української церкви – хрещення України-Руси.

http://slovoprosvity.org/2018/08/02/kulturnyj-tsentr-za-zaliznoyu-zavisoyu/

Відзначення свята в неділю 19 грудня почалося з божественої літургії. Затим святкування перемістилося в просторе приміщення трапезної. Святого Миколая найбільше чекали діти, тож він і з’явився (спочатку на екрані).

Очікуючи святого Миколая з мішком, в якому принесе подарунки, діти читали вірші, співали пісень.

Перед трапезою була молитва, отець Василь побажав вірянам смачного, сповістив про швидке прибуття святого Миколая з подарунками. А смачного було багато, так що увага дорослих бігала між сценою і столом, який був вагомою матеріальною часткою свята.