Як відомо, «ф» є літерою кириличної абетки, яка є в усіх алфавітах, створених на слов’яно-кирилічній графічній основі, за формою ж накреслення — видозмінена кирилічна літера, що походить від грецької. У передмові до Грінченкового «Словаря української мови» читаємо: «Коли вже більшість українців вимовляє звук «ф» як «хв» (перед голосною, крім «у») чи «х» (перед приголосною та перед «у»), ми, укладаючи словник на букву «ф», помістили в нього тільки ті слова, що для них у наших матеріалах не було дубліката зі «хв» чи «х»…». Видатний український мовознавець німецького роду Юрій Шевельов, писав, що низька соціяльна оцінка двозвука «хв» освіченими колами спершу постала в контактах з мовами польською, німецькою й латиною, але в новітні часи її посилили і остаточно ствердили контакти з російською мовою, в якій звук «ф» «природний» тому, що там він розвинувся і у власних словах у процесі нормального фонетичного розвитку й набув фонемного статусу…
На літеру «ф» починається давнє, доволі рідкісне й натепер чомусь маловживане українське ім’я «Філоніла», яке у перекладі з тієї ж таки грецької мови означає «дорога, улюблена». Іменини мучениці Філоніли припадають на 24 (11) жовтня. За релігійними переказами, свята Філоніла народилася в місті Тарсі Калікійской області Малої Азії (нині Туреччина), вона доводилася родичкою апостола Павла і була його ученицею. Сестра ж її Зінаїда, разом з якою вони вивчили лікарське мистецтво і оселилися біля міста Деметріада, на північ від Тарса. Все їхнє життя проходило в молитві і пості. Жителям тієї країни вони стали відомі своїм безоплатним лікуванням всіляких недуг. Шукаючи зцілення, більше і більше людей стало відвідувати їх. Але зцілюючи фізичні хвороби, святі сестри намагалися лікувати і душевні недуги відвідувачів, і наставляли їх в християнській вірі. Але проповідь викликала відповідну реакцію язичників, і одного разу вночі натовп міської черні напала на їх житло і закидала сестер камінням. Так Зінаїда і Філоніла постраждали як мучениці за Христа…
Українка ж Філоніла Карюк народилася 10 квітня в селі Соколова Балка, тепер – це село – центр сільської ради у Новосанжарському районі Полтавської області, налічує близько 1000 мешканців. За однією з версій, Соколова Балка виникла наприкінці 18 століття, а її назва походить від прізвища заможного козака Сокола, який після знищення Запорізької Січі тут, у балці, поселився і його хутір згодом розрісся у чимале село. Станом на середину 19-го століття у Соколовій Балці було понад 100 дворів й понад 1300 мешканців, а у 1900-му році – вже було 2444 жителі, при Георгіївській церкві, що була збудована у 1868 році діяли жіноча парафіяльна та земська школи. Перед своєю смертю місцева землевласниця Савицька заповіла використати її заощадження на відкриття школи. Цей заповіт було виконано. 7 липня 1897 року в сусідньому селі було відкрито сільськогосподарську школу, в 1900 році відбувся перший її випуск. В 1930-му школу реорганізовано в зоотехнікум, який свого часу закінчили відомі науковці П.Ф.Сороковий, Л.В.Тимченко, М.С.Співак О.Г.Коваль та інші. Технікум ліквідовано большевиками у 1970-ті роки, за деякий час на його території розташувалася допоміжна школа-інтернат. В часі Другої світової війни із Соколової Балки та навколишніх сіл було вивезено на примусові роботи до Німеччини 55 юнаків і дівчат. Якраз у 1943 році на таку працю виїхала до Німеччини й родина Карюків, де згодом юначка Філоніла закінчила 6 класів української гімназії в місті Ансбаху й стала членкинею українських молодечих організацій, танцювального ансамблю та церковного хору. 20 жовтня 1949 року родина Карюків приїхала до Австралії й оселилася у Мельборні, де Філоніла відразу включилася в українське культурно-громадське життя.
У 1952 році Філоніла Карюк побралася з іншим нашим земляком-полтавчанином, який походив із Лубенщини – Федором Габелком й виїхала до Аделаїди, де стала активною членкинею Вокально-Музичної Драматичної та Хореографічної Студії, у 1958 році подружжя Габелків перебралося до Канберри, де Філоніла продовжила навчатися мистецтва співу, яке розпочала ще в Мельборні: спочатку були студії учительки співу у пані Ланц, а пізніше – у пані Лі Мор, згодом уродженка Соколової Балки вступила до Філармонічного товариства, виступала з Канберською симфонічною оркестрою як «Singers of Canberra».
Як солістка та партнер у дуетах й тріо брала участь у Всеавстралійських та реґіональних фестивалях. Під час побуту в Канберрі Філоніла Габелко була дуже активною в українському культурно-мистецькому, церковному та громадському житті: стала членкинею Ансамблю бандуристів імені Миколи Лисенка під керівництвом відомого бандуриста Віктора Мішалова, організувала вокальну групу «Волошки», яка з часом переформувалася у Українсько-Австралійське Мистецьке товариство імені Миколи Лисенка. Слід зазначити, що більшість членів цього товариства були корінні австралійці (!), але мали вони у своєму репертуарі завдяки пані Філонілі… 90 відсотків українських пісень(!). За свою працю на ниві українського мистецтва та популяризації української пісні й історії українського мистецтва члени цього Товариства були нагороджені срібними медалями Союзу українських організацій Австралії (СУОА), а пані Філоніла стала Кавалером Золотої медалі Тараса Шевченка.
У Мельборні Філоніла Габелко стала дириґентом Святопокровської парафії УАПЦ в Ессендоні та керівником хору Сестриць імені Княгині Ольги, ввійшла до складу член Ансамблю бандуристок «Кольорит» та хору «Чайка».
Пам’ятають про ювілярку з Австралії у її родинному селі, на сайті місцевої громади є запис, що якраз у Соколовій Балці народилися: «…Філоніла Василівна Габелко — оперна співачка, бандуристка, діячка австралійської діаспори. Ганна Олександрівна Карюк – майстриня народної творчості, співачка, діячка австралійської діаспори…».
До речі, чоловік Філоніли – знаменитий український патріот, письменник, громадський діяч і найстарший за віком редактор Федір Габелко, щойно відсвяткував свої 98 літ. Продовжуючи ж тему походження імен від літери «Ф» слід наголосити, що чоловіче ім’я «Федір» походить від стародавнього грецького імені «Теодор», що означає «дар Божий». Іменини за православним календарем Федір відзначає безліч разів у році, у тому числі й 1 березня, коли у далекому 1918 році (!) й народився Федір Габелко. Кажуть, що ім’я «Федір» наділяє свого власника характером рівним, приземленим, іноді – занадто серйозним. Це людина, чітко знає що він хоче від життя, але при цьому постійно шукає щось нове і підвищувальний свої цілі. Він витривалий, що піклується про себе, що знає, як зберегти своє здоров’я до глибокої старості. У сімейних відносинах володар цього імені проявляє себе добре. До речі, чоловік на ім’я Федір дуже відповідально підходить до вибору супутниці життя, тому найчастіше буває щасливий у шлюбі, що ми й бачимо на прикладі подружжя українців – Філоніли иа Федора Габелків із Мельборну…
Ось такі вони видатні Габелки – Філоніла з Соколової Балки і Федір з Гуляївки, – мої славні земляки, уродженці землі полтавської, – українські патріоти й мистці, що замешкали у Мельборні, які обоє, незважаючи на свій поважний вік, продовжують вболівати за Україну та працювати для нашої національної справи.
Олександр Панченко, – доктор права Українського Вільного Університету (Мюнхен), адвокат з міста Лохвиці Полтавської області
