На планеті Земля нині проживає близько 7 мільярдів людності. З них яких один мільярд припадає на розвинуті країни, де і життя має високі стандарти, і де в той чи інший спосіб вирішується майбуття світу. До якої категорії можуть потрапити 46 мільйонів тих, хто нині мешкає в державі Україна. Як не прикро, але шансів на те щоб долучитися до того «золотого» мільярду стає все менше. Здавалося б і природними ресурсами Господь обділив українську землю, і народ наш на загал працьовитий та освічений, і економічний потенціал, попри беззастережне злодійство останніх десятиріч, залишається доволі високим. А добробутом і гідним життям наші земляки похвалитися не можуть. Чому? Причин для того звичайно чимало. Однак, є найбільш значущі. І серед них у якому керунку має просуватися країна з точки зору напрямку розвитку як державне утворення . Себто, прагнути потрапити з своїми 46 мільйонами до клубу багатих та заможних. Чи поповнити ті 7 мільярдів на загал знедолених, котрі і живуть погано, і нічого фактично у цьому світі не вирішують. 28 жовтня 2012 року в день виборів до Верховної Ради України у великій мірі визначатиме куди ж буде просуватися далі наша держава . Нинішня влада і не приховує що бачить майбуття в задушливих обіймах північних сусідів. А російський вектор розвитку давно зрозумілий і очевидний. За гучними заявами її кремлівських царів та погрозами усьому світу нічого суттєвого окрім поліційного режиму не стоїть. Росія була, є і буде сировинним придатком світу. Бо лише у вільній та демократичній країні можливий справді реальний поступ до прогресу у всіх ділянках , у житті простих людей. Глипніть на мапу світу. Де мешкає той благополучний та продуктивний для усього світу мільярд. У Китаї, Північній Кореї, Мексиці , Індії чи може на Кубі? Зрозуміло, що лише там де народ створив умови для справді демократичного розвитку власного суспільства. Партія регіонів, Комуністична партія України не втомлюються співати мантри про щастя спільно з «братськім народом рускім народом». Відома річ, що людські стосунки не підлягають ревізії навіть з найбільш значущих державницьких причин. А тому ізолювати Україну від Росії на рівні родинних, приятельських та інших контактів не можна . Зрештою, у теперішньому світі це просто не можливо. А ось творити державу не за законами «гасударства расійского» ми просто зобов’язані . Якщо хочемо жити справді по-людські, якщо хочемо аби на нашій землі справді поважалася особистість, її права та устремління. Політика Партії регіонів та КПУ прямо протилежна цим напрямкам. Бо проросійський вектор по своїй природі не може бути прогресивним та цивілізаційним. Принаймні, на даному історичному розвитку Росії. Немає за кого голосувати! – часто пишуть до нас українці. Можливо, що й справді політичний вибір нині в Україні не найкращий. Однак, не забуваймо просту і мудру сентенцію – з двох зол вибирають менше. А найбільшого зла нині в Україні як новітнє кріпацтво по-російські просто не може існувати. Тому пам’ятайте, що ліпше ˮВзяти до рук бюлетень, чи пізніше зброюˮ.
Наша почтова скринька [email protected]
Читайте нас онлайн 4 Google+ ТА ВКонтакт.
