Іван Бейкер, Ліз Сендолс, Віктор Гетьманчук, Валентина Курилів і єпископ Андрій
Зустріч Ліз Сендолс, міністра освіти провінції Онтаріо, з українською спільнотою міста Торонто, що відбувалася в приміщенні Plast Huculak Centre, була цікавою та надзвичайно інформативною.
Міністра Сендолс, єпископа Східної єпархії УПЦ Канади Андрія, президента Українсько- канадської фундації Віктора Гетьманчука, колишнього посла федерального парламенту Бориса Вжесневського присутнім представив Іван Бейкер, чинний посол до провінційного парламенту.
Принагідно пані міністр охарактеризувала п. Бейкера як перспективного парламентарія, компетентного асистента Деб Метьюс, президента Ради провінційної скарбниці. Спершу п. Сендолс відзначила розмаїття провінції Онтаріо, міста Торонто та Канади загалом. Відтак вона озвучила мету зустрічі з українцями: фінансова підтримка провінційним урядом у розмірі 750 тис. CAD спеціального автобусного туру провінцією Онтаріо задля ширшого інформування її мешканців про Голодомор 1932-1933 рр.
Вона наголосила, що «цей тур покращить обізнаність широкого канадського загалу про Голодомор-Ґеноцид в Україні, унаслідок якого голодною смертю загинули мільйони українців. Також цей тур формуватиме розуміння, наскільки небезпечними є злочини проти людства. І хоч цей злочин було скоєно давно, він усе ще впливає на Канаду».
Ширше Ліз Сендолс зупинилася на турі автобуса, оснащеного різноплановими інформаційними матеріалами за добре продуманою системою, передовсім завдяки інтерактивним відео-, аудіо- й інтернет-технологіям, які сприятимуть успішному засвоєнню матеріалу про Голодомор 1932-1933 рр.
Уже восени спеціальний автобус побуває в міських, сільських та індіанських школах Онтаріо. До речі, передбачається не тільки залучити до ознайомлення з матеріалами школярів, їхніх батьків, освітян, членів місце вих громад, а й дати можливість кожному з них співпережити цю велику трагедію разом із жертвами українського народу.
На думку міністра освіти, ширше вивчення цієї болючої теми є «стратеґічно важливим для провінції Онтаріо», оскільки заохочуватиме школярів до пізнання розмаїття культур, сприятиме їхньому розвитку, а також виробленню аналітичного мислення. Крім того, вивчення теми ґеноцидів, зокрема Голодомору, прищеплюватиме молодому поколінню повагу до людських прав і свобод, демократичних цінностей, нетерпимість до дискримінації та несправедливості. Зрештою, це допоможе школярам стати відповідальними за долю Канади й усього світу.
Міністр Сендолс висловила задоволення з приводу того, що до реалізації цього проекту фінансово долучилися Українсько-канадська фундація, Українсько-канадський дослідницько-документаційний центр, Науково-освітній центр вивчення Голодомору та Канадський інститут українських студій.
Насамкінець вона подякувала тим представникам української громади, котрі брали участь у написанні шкільних програм, завдяки чому тему Голодомору було введено в шкільну програму провінції Онтаріо.
Віктор Гетьманчук окреслив мету цього туру: будувати мости між громадами Онтаріо, сприяти розвиткові культурних зв’язків між ними. Він повторив міркування міністра освіти щодо потреби поширення інформації про Голодомор: задля усвідомлення значення демократичних цінностей, важливості дотримання людських прав і свобод, соціальної справедливості, законності та верховенства права, поваги до людської гідності.
На думку п. Гетьманчука, фінансування такого проекту провінційним урядом уможливить також поширення інформації про ще два досі малознані морення українців штучним голодом — Голодомор 1921-1923 рр. і Голодомор 1946-1947 рр. Перший забрав життя 1,5-2 млн осіб, другий — 2 млн осіб. Наголошуючи на злочинах совєтської системи, він сказав: «Громадяни Канади мають знати, що штучний голод став свідомим інструментом політики СРСР». Як доказ посадовець процитував слова совєтського комісара закордонних справ Максима Литвинова: «Харчі — це зброя».
Останнє, зокрема, є свідченням того, що це був злочин проти української нації з метою винищення її еліти та передовсім проведення тотальної русифікації України. Як приклад голова Українсько-канадської фундації назвав Харків, колишню столицю України, де зараз переважно розмовляють російською.
Підсумовуючи сказане про винищення штучними голодами українців, п. Гетьманчук наголосив на тому, що «сьогоднішня ситуація в Україні є незаперечним результатом демографічної катастрофи, яка сталася внаслідок трьох голодоморів». Завершуючи свій виступ, посадовець відзначив двох провінційних парламентаріїв — Девіда Левака (округ Brant) та Івана Бейкера (Еtobicoke Centre), котрі доклали максимум зусиль до піднесення теми Голодомору на загальнопро вінційний рівень. Що ж до участі міністра освіти Сендолс у реалізації згаданого проекту, то він назвав її «безцінним провідником».
Іван Бейкер, посол до провінційного парламенту від округу Етобіко-центр, і Ліз Сендолс, міністр освіти провінції Онтаріо (посередині). Зустрічаючи міністра, Катерина та Лук’ян Давудяни читали вірш Тараса Шевченка українською й англійською мовами. На задньому плані — учителі Валентина Курилів та Оксана Левицька
Свій виступ п. Бейкер розпочав із подяки особисто Ліз Сендолс та її команді, а також президентові Українсько-канадського фонду за реалізацію згаданого проекту. Він відзначив вагомий внесок Валентини Курилів у те, що тему Голодомору було введено у шкільну програму. Політик також наголосив, що завдяки цій зустрічі канадці зможуть дізнатися про великий внесок провінційного уряду Онтаріо в актуалізацію теми Голодомору.
Парламентарій підкреслив, що поширення інформації про Голодомор як злочин проти людства надзвичайно важливе для канадських українців, адже щодня голодною смертю тоді вмирало до 25 тис. українців. Про плановість цього злочину свідчить конфіскація зерна та харчів, закритість кордонів тощо. «А світ мовчав», — скрушно додав п. Бейкер.
Політик зазначив, що багато родин канадських українців потерпіло від Голодомору. Зокрема його бабуся розказувала свою історію, як їй удалося уникнути голодної смерті. Найбільшим її бажанням було, щоби про жертв Голодомору не тільки пам’ятали, а й ушановували їх. Вона вважала, що найкращим пошануванням було б засвоєння цього страхітливого уроку, аби подібне більше ніколи не повторилося.
Оцінюючи значний внесок міністра освіти Сендолс у реалізацію туру про Голодомор, провінційний посол сказав: «Оголосивши згаданий тур, ви віддаєте честь і шану жертвам Голодомору 1932-1933 рр., як цього прагнула моя бабуся».
Присутні змогли задати Ліз Сендолс свої запитання.
Уляна Глинчак (її бабуся, 1927 року народження, пережила Голодомор): — Який внесок Івана Бейкера в реалізацію цього проекту?
— Іван особисто доклав багато зусиль до того, щоб забезпечити мені й моїй команді якнайкращу реалізацію цього проекту. Це — одна з тем, яка його хвилює та за яку він відповідальний перед своїми виборцями. І як наслідок — введення у шкільну програму теми Голодомору, а також майбутній автобусний тур провінцією Онтаріо.
Проф. Юрій Даревич: — Чи є обов’яз ковим у школах провінції Онтаріо, починаючи з дев’ятого класу, вивчення теми Голодомору в курсі історії про ґеноциди?
— У шкільній програмі є обов’язкове вивчення теми про ґеноциди в курсі історії. Голодомор тут подано як приклад такого ґеноциду. Тема Голодомору є також в інших предметах соціального та гуманітарного характеру.
Мирослава Олексюк: — Кілька тижнів тому в провінційному парламенті українська громадськість висловила свою вдячність прем’єру Кетлін Вин за введення теми Голодомору в шкільну програму провінції Онтаріо. Наскільки тур автобуса доповнюватиме шкільну програму про Голодомор?
— Можна вважати інформацію про Голодомор, розміщену в салоні автобуса, близькою до тематики шкільної програми. Коли ж учителі подають лише тему Другої світової війни, Голокосту чи ґеноциду вірмен, то інформація в автобусі спонукатиме їх до вивчення та викладання у школах теми Голодомору також. Завдяки наявним у салоні автобуса матеріалам знання про Голодомор засвоююватимуть не тільки школярі, але й їхні вчителі. Вважаю, що цей автобусний тур сприятиме виникненню ширшої дискусії про Голодомор.
Оксана Рева: — Чи, крім шкільного курсу про Голодомор, а також згаданого туру, передбачаються семінари для вчителів із метою збагачення їхніх знань про цей ґеноцид?
— Коли міністерство впроваджує нову шкільну програму, то влаштовує семінари з обговоренням нових тем. Існує новий проект шкільної програми для 11-12 класів, яку мають ввести наступного року. Міністерство освіти неодмінно ознайомить дирекції шкіл із наявними матеріалами про Голодомор.
Марія Глинська
