Дмитро Нитченко народився 130 років тому, 22 лютого 1905 року в козацькому містечку Зіньків на Полтавщині, а закінчив свій життєвий шлях на далекому п’ятому континенті — в австралійському м. Мельбурн 15 вересня 1999 року. Тож у цей ювілейний рік шану митцю віддали як у Австралії, так і в Україні. Просвітницьке он-лайн зібрання «Під сонцем Австралії» організували «Союз Українок Австралії» (відділ «Мальви» у штаті Вікторія), Світовий конгрес українців, та Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського.
До історико-літературної онлайн-події долучилася українська діаспора у Австралії-родина Дмитра Нитченка, його колеги, учні та друзі. А ще учасниками стали шанувальники творчості нашого славетного земляка з Києва, Харкова, Полтави. Також долучилися директорка Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА Ірина Удовіченко, директорка обласної універсальної наукової бібліотеки Надія Влезько, представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар та очільниця Центру української мови Полтавського національного університету, кандидатка філологічних наук Віра Мелешко. Модерувала зібрання дослідниця, віце -президентка Світового Конгресу Українців по Східній, Південній та Південно-Східній Азії й Океанії Наталія Пошивайло-Таулер.
«Дмитро Нитченко – це голос української літератури, що лунав крізь океани, відгукуючись у серцях тих, хто був змушений жити на чужині. Його книги – не лише мистецька спадщина, а й символ незламної відданості українській мові, культурі та національній пам’яті», – так змальовували словами творчість видатного уродженця Полтавщини.
Полтавська ОВА створила просвітницьке відео, присвячене Дмитрові Нитченку. Спікером стала завідувачка кафедри всесвітньої історії, релігієзнавства та методик їх викладання Полтавського національного педагогічного університету, професорка, докторка історичних наук, відповідальний секретар Полтавської обласної організації спілки краєзнавців Ірина Петренко.
Довідково: Дмитро Нитченко (21.02.1905–27.05.1999), український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч. Народився в м. Зіньків на Полтавщині. Від народження мав ім’я Дмитро Ніценко. 11-річним був роз’єднаний із батьками і жив у тітки-вчительки. Закінчив Зіньківську індустріально-технічну школу, вчився в Краснодарі на робітничому факультеті. Згодом закінчив Харківський педагогічний інститут і технікум іноземних мов, де прилучився до літературного життя тогочасного Харкова, познайомився з відомими письменниками, працював у видавництві «Література і Мистецтво». Від 1929 р. працював у Державному видавництві України, а згодом (до 1934 р.) – у харківському видавництві «Література і мистецтво». Під час радянсько-німецької війни 1941–1945 рр. брав участь у військових діях. У районі В’язьми потрапив у німецький полон. Перебував в таборах переміщених осіб (ДіПі) у Новому Ульмі (Німеччина), де викладав українську мову.
У 1949 р. разом із родиною виїхав до Австралії, де жив усе подальше життя. Працював у каменоломнях, на електростанції, у вільний час вивчав англійську мову, однак творити та писати українською не припиняв. Згодом очолив Українську Центральну Шкільну Раду в Австралії, входив до Управи Союзу українських організацій Австралії (СУОА), був дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ-А). Друкуватися почав у 1922 р. Від 1923 року Дмитро Ніценко вступив до літературного угрупування «Плуг», до якого належав два роки, згодом належав до письменницьких організацій «Гарт» і «Політфронт».
Дмитро Нитченко – найвидатніший та чи не найпрацьовитіший письменник українського зарубіжжя, мемуарист, редактор і педагог, який за своє понад 90-річче життя створив тисячі дописів і віршів та видав друком десятки особливо вартісних книг, на яких виховувалась не одна плеяда українських достойників. Творчий доробок митця – понад 30 книжок власного авторства, за його редакцією вийшло друком близько 40 найменувань книг, з них 10 – із його передмовами. Серед власних творів – спогади, проза, поезія, літературознавчі праці, оповідання для дітей, мемуари, підручники, статті, рецензії. Під псевдонімом «Дмитро Чуб» друкував свої оповідання, вірші, нариси про подорожі; під іншим псевдонімом – «Остап Зірчастий» – гуморески.
У його творах постає дивовижна, повна несподіванок природа Австралії та життя наших земляків, закинутих долею на заокеанський материк. З-поміж кращих його книжок: «Це трапилося в Австралії», «На гадючому острові», «Вовченя», «Стежками пригод», «Слідами Миклухи-Маклая». Як Дмитро Чуб, Нитченко також є автором чудових оповідей «Живий Шевченко» та «Український правописний словник». У книгах «У дзеркалі життя й літератури» та «Люди великого серця» письменник розповів про творчість Григорія Сковороди, Степана Руданського, Лесі Українки, Степана Васильченка, Гната Хоткевича, Бориса Антоненка-Давидовича, Івана Багряного та багатьох інших.
Твори письменника друкувалися в газетах «Наш вік» (Канада), «Українські вісті» (Німеччина), журналі «Нові дні» (США). Заснував і очолював Літературно-мистецький клуб ім. В. Симоненка. Від 1954 р. видавав альманах «Новий обрій». Був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, член об’єднання українських письменників «Слово», член Національної спілки письменників України, організатор приватного видавництва «Ластівка». У 1991 р. Нитченко був прийнятий до Спілки письменників України.
Творчий шлях Нитченка відзначений преміями імені Григорія Сковороди, імені Лесі Українки, Фонду Антоновича. Ліга українських меценатів у 1999 р. заснувала Міжнародну премію імені Дмитра Нитченка, що присуджується за пропаганду українського друкованого слова. Серед її лавреатів рецензенти, журналісти, видавці, бібліотекарі, працівники книготоргівлі, артисти та меценати з усієї України.
Більше про цю постать української культури можна прочитати у статті Ганни Антипович: 1 частина, 2 частина.
Представництво УІНП в Полтаві
Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
