Марічка Галабурда – Чигрин
Ґенк – Бельгія 28.2.2016
– «Подай дівчино ручку на прощання – може останний вже раз,
– прийшла хвилина час йти до бою, мушу сповняти свій наказ». …-
«Я впав за волю України!»
За останні два тижні по містах світу, де проживає українське поселення, відбувалися врочисті вшанування тих, хто поляг два роки тому в наслідок боїв на площі Незалежності й вулиці Інститутській в Києві від куль омонівців і снайперів, найманців тоді президента, а виявилося він кат – Януковича.
В Бельгії, в суботу 27.2.2016 відбулося в місті Антверпен (Antwerpen) в приміщенні культурного центру – Cultureel Ontmoetingscentrum Luchtbal, дуже зворушливе за змістом вшанування Героїв «Небесної Сотні» і тих, хто поляг в теперішній війні в обороні цілісності держави в Східній Україні.
Вшанування було організоване організацією Еделвейс ( голова Люда Димнич), члени організації новоприбулі з України, за підтримкою організації «Барвінок» та ансамблю «Калина».
Був присутній посол та представник України при ЄС вельмишановний пан Микола Точицький з дружиною, пані Наталя Голіян – другий секретар і представник культурно-гуманітарного співробітництва посольства та ще кілька членів делегації посольства.
Також між гостями був голова Товариства Українців Бельгії – Ігор Хохоляк.
Заля була відповідно вдекорована: на столах на чорній серветці в вазах маки, волошки, жито і соняшник обвитий чорною стрічкою. На екрані показувалися всі знимки, прізвища й дані поляглих – тепер героїв України, небесних анголів. З боку національний прапор і традиційний пліт з квітами, з рушниками і чорними стрічками. На стінах видніли написи з словами: «Ми перед вами в боргу» та « ти віддячеш їм, якщо житимеш гідно».
Пані голова Люда Димнич привітавши всіх присутніх попросили вшанувати пам‘ять мужніх хлопців однохвилинною мовчанкою. Пролунав й гимн України.
Посол вельмишановний пан Микола Точицький виступив з палким словом, з подякою за те, що українська спільнота Антверпену зорганізувала цей пропам‘ятний вечір й вияснив сьогоднішню ситуцію в сьогоднішний Україні. З паном послом присутні могли спілкуватися
І розпочалася Літературно-музична композиція в‘язанкою віршів, пісень під назвою відомої пісні «Пливе кача по Тисині».
Ведучою була Люда Димнич. Виступали (більшість говорили й співали дуже емоційно, були в їх навіть сльози на очах): Олексій Токар, діти Влад і Каріна Токар, Віталій Бойчук, Роман Гоцак, Христина Шинкарук, Марічка Яновська ( вона прекрасно виконала кілька пісень), Марія Бойчук, Iванна Дебора, Наталія Войцих, Марія Андрушко, Софія Ревуцька, Сніжана Василенко, Оксана Матичак, учень української школи Максим Саевич.
Виступили з оригінальною піснею, новою ( я ніколи перед тим не чула), тріо ґітаристів Роман Гоцак, Віталій Бойчук, Олексій Токар, останний співав і Володимира Івасюка «Мальви»…
«О, мамо рідна, ти мене не жди, мені в наш дім ніколи не прийти…!»
Всіх виконаних творів неможу назвати, бо було їх багато, але всі до теми.
Виступала пані Галина Гриджан з віршем присвяченим воякам АТО, її син там в Україні зараз на передовій. Деклямуючи такі зворушливі слова зверненні до вояків АТО, вона дуже мужньо трималася…а в нас були сльози на очах! Дякуємо мамо, що у вас син воює за Україну ! Низький вам уклін !
Особливий гість з Одеси скрипаль Віктор Бандерівець заграв сумні, тужливі мельодії. Його син заграв такі ж на клярінеті.
А на екрані видніли одна за другою знимки всіх полягих й деякі картини з подій – боїв на Майдані двох річної давності. Тяжкі спогади. Важко було стримати сльози…
В списку героїв «Небеснії сотні» знаходиться й мій друг, громадсько-політичний діяч, журналіст і письменник Яків Зайко з Житомира. Народний депутат першого демократичного скликання з березня 1990 до 1994 рр., головний редактор газети «Голос громадянина» серій книг «Верховна Рада України» та «Літопис державотворення». Член Комісії з питань гласності та засобів масової інформації. Загинув він 18.2.2014 року під час боїв, нападів і стрілянини «Беркуту» на вулиці Інститутській.
Мала я сумний обов‘язок на цьому поминальному вечорі розповісти присутнім про героя України, з яким я познайомилася в травні 1990, коли відвідувала вперше Україну і зустрічалася з ним що дня. Яків Зайко з іншими депутатам брав участь в жовтні 1990 в «Революції на граніті» – студентській голодівці на Площі Незалежності.
З тими депутатами я проводила інтервю, яке подавалося на телебаченні України. На площі разом з студентами Яків Зайко, який був веселої вдачі, співав з нами. Й якою невблаганною показалася доля…Студентська голодівка 1990 р., демонстрації на тій же площі в 2014 і там згинути.
В Його пам‘ять і всіх згинувших ми заграли запис пісні з альбому УПА «Подай дівчино ручку на прощання – у мойому і мого похресника Олега Павлишина з Києва виконанні. Слова пісні відповідні до цього вшанування. Запис зроблений в Сіднеї на радіостанції, де я працювала.
Кароліна Глюздин, Поля Уграк- Остафіїв, Люба Глуханюк, Шишкарук Ольга, Безкоровайна Галина, Дзундза Зеновія, Зоряна Гук під проводом Люби Глуханюк – вони гурток «Калина», заспівали в‘язанку українських народних пісень. Між ними із альбому стрілецьких пісень « Повіяв вітер степовий» і дуже молитовно емоційну « Через поле України йшла Божа Мати».
Вважаю, що молоді українці міста Антверпену гідно вшанували «Небесну Сотню». В повідомленні-запрошені про імпрезу було сказано, що:…” не важливо де ми знаходимося, чи на рідній землі, чи за її межами, головне, що ми всім серцем та душею боліємо за нашу неньку Україну!
Наш обов’язок пам’ятати НАШИХ ГЕРОЇВ і робити все можливе для того, щоб їхня смерть не була даремною!
Стверджую, що це вдалося зробити й я вдячна долі, що брала участь в імпрезі в таки рідній Бельгії, з такою патріотичною молодю, яка прекрасною українською мовою виконувала вірші, пісні. Честь і слава Вам!
Можна було купити українські страви вареники, деруни, голубці, ітд, і напитки з України. Виручені кошти з вечора направляються для ранених солдатів у АТО!
