Анна Вінницька,
Досі мігранти з України у Кошаліні могли вивчати польську мову безкоштовно, зокрема, в Пункті інформації «Разом», який діє при євангельсько-аугсбурській парафії. Від липня вони мають змогу це робити також в Центрі міграції при Об’єднанні українців у Польщі. У кожному місці може навчатися близько тридцяти людей і, як правило, усі групи заповнені. Це показує, наскільки актуальним є питання мови для мігрантів. Усі заняття – безкоштовні.
– На перші уроки до Центру міграції прийшли 25 осіб, стільки ж ходить і до сьогодні. Багато з них дуже погано володіє польською, дехто не розуміє, коли до нього звертаються. Є люди, які живуть у Польщі вже 3-4 роки і кажуть, що найбільші проблеми мають під час читання текстів, – розповідає вчителька польської мови Ірина Кузян. Вона веде заняття і в євангельсько-аугсбурській парафії, і в Об’єднанні українців у Польщі. Окрім польської мови, Ірина володіє також англійською, німецькою, італійською, російською та, зрозуміло, українською, що стає у нагоді учасникам курсів. Один з її учнів – Мугамет із Єгипту, який одружився з полькою.
– Під час занять я стараюся пояснювати не лише українською чи російською, а й англійською мовою, – каже Ірина. Після занять вона почувається дуже втомленою, адже насправді працює з чотирма мовами відразу. Це, можливо, і є запорукою популярності курсів, оскільки і в Пункті інформації «Разом», і в Центрі міграції немає проблем із набором учнів.
У євангельсько-аугсбурській парафії зараз проходять заняття для людей, що знають мову на базовому рівні та хочуть складати державний іспит з польської на рівні В1. Він потрібен, наприклад, щоб отримати польське громадянство чи дозвіл на постійне проживання. Ірина Кузян каже, що більшість учнів походить зі Східної України, через це вона мусить спілкуватися також російською мовою. А російськомовним навчання польської дається набагато важче, ніж україномовним. Приїжджі з Луганської чи Донецької областей кажуть, що вже не мають куди повертатися, тому для них курси польської мови – дуже важливий крок та спосіб покращити рівень життя у Польщі. Вони приїхали до Кошаліна не для тимчасової роботи, а хочуть тут оселитися. Багато хто купує в місті квартири, їхні діти йдуть тут до школи.
Саме так зробила одна з учениць – Оля. Вона записалася на курси квітникарів. Останнім часом популярними серед українців є училища, де можна вивчитися на асистента стоматолога, фармацевта, опікуна літніх людей чи квітникаря. З огляду на те, що в Польщі бракує або невдовзі бракуватиме працівників у різних сферах, збільшуватиметься також категорія професій, які зможуть виконувати українці, – однак за умови знання польської мови.
– Коли я працювала вчителькою англійської мови у гімназії та в початковій школі, я більше функціонувала в польському середовищі, а зараз, навчаючи польської мови іноземців, зблизилася із українцями «нової хвилі» міграції. Дуже багато з них – амбітні й не хочуть тут прибирати готелі чи працювати на якомусь заводі. Тому вони підвищують свій рівень кваліфікації, – каже Ірина.
На заняття з польської, які проводяться також у мовній школі «Мануфактура успіху» (її власницею теж є Ірина), приходять і діти. Вона готує їх до початку навчального року. Її учні – здебільшого з російськомовних родин, які оселилися у Кошаліні. У вересні в Пункті інформації «Разом» розпочнуться адаптаційно-мовні заняття для дітей, а також індивідуальні зустрічі для молоді.
– Це не будуть лише мовні курси, оскільки ми хочемо, аби під час занять діти та молодь, з одного боку, знайомилися з традиціями та історією Польщі, а з іншого – закріплювали знання про власну культуру. Бо те, що ці діти живуть в іншій країні, не означає, що вони мають забути про своє походження, – каже Ізабела Ґлувка-Соколовська, яка координує всі проєкти. Вона вже записує охочих і на черговий курс польської мови для початківців, і на адаптаційно-мовні заняття для дітей. Усі вони розпочнуться у вересні.
Ізабела Ґлувка-Соколовська зізнається: її часто питають, чому Пункт інформації «Разом» діє при євангельсько-аугсбурській парафії. Вона відповідає, що така була потреба і це не має нічого спільного з віросповіданням чи національністю. Організатори просто хочуть допомагати тим, хто цього потребує.
– Мене тішить, що ця хвиля міграції дещо відрізняється від попередньої – до Італії, Іспанії чи Португалії. Там батьки набагато пізніше отримували можливість забрати до себе дітей. Особисто я забрала свою доньку з України через місяць після переїзду до Польщі, однак мої друзі, які виїхали на заробітки до Італії чи Португалії, залишали своїх дітей бабусям і дідусям. Тому я рада, що зараз батьки мають можливість бути зі своїми дітьми від самого початку життя в іншій країні. На мою думку, це – світлий бік цієї міграції, – каже Ірина.
Фото Іванки Лопух
