що буде ще буде ще буде ще відчуте а не побачене
пречисте щось світле сонячне намолене при свічі…
ти тільки тримайся променя міцніше і не губи мене
бо щастя це просто музика
посіяна між людьми…
/Світлана Костюк/
27 травня у приміщення Українсько-італійської Асоціації Україна-Онлус зібралися представники української громади Неаполя. Любителі літературного слова прийшли познайомитися із чудовою, надзвичайно світлою душею жінкою з талановитою представницею сучасної поезії Світланою Костюк.
Гостю з такого далеко та водночас близького та рідного Нововолинська представила присутнім Голова Асоціації Україна-Онлус Тетяна Жук.
Під час зустрічі панувала невимушена атмосфера та надзвичайна енергетика творчості. Світлана Костюк людина особливої долі, яка призначається зверху тим, хто йде незвіданим та невідомим шляхом.
…крізь душі сію мальву і зорю
збираю в серці миті невблаганні
горю
Такі люди, як вона, наділені надможливостями, вони відразу звертають на себе увагу та притягують наче магніт.
… У світі, що вирує і кипить,…
…Поети ще малюють глибину,
І неважливо, з прірви чи з вершини…
Світлана Костюк в Неаполі презентувала свою нову збірку поезій «Траєкторія самоспалення». Книга вийшла у Чернівецькому видавництві «Букрек» і вже отримала широкий резонанс у літературних колах України. Книжка поезій з підназвою «Щоденникові записи у віршах» складається з трьох розділів «Майданне», «Особисте», «Переклади». Сама авторка вважає її пророчою і навіть дещо фатальною.
Зустріч з цікавою книгою завжди приносить радість. А коли це поезія, яка близька тобі по духу, зачаровуєшся нею. Поезія Світлани Костюк захоплює особливою енергетикою, розбуджує думку, співпереживання:
молюсь, щоб криваві шторми не скосили
мого краю святого його неземної краси…
У її віршах відсутні розділові знаки, що є літературним прийомом із досить очевидною функцією. Вірші – схвильовані, тривожні, це крик душі. Вона хоче показати всю значущість своїх почуттів, в неї лише одне бажання – висловитись! Також в поезії присутня якась загадка, таємниця, містерія. В деяких віршах можна зустріти певну недосказанність, незавершеність. Адже кожна людська душа має право на свої таємниці.
як розпізнати , де друг, де ворог, де просто покруч,
хіба іуда своїм іменням коли назветься?..
як розпізнати, скажіть, будь ласка, де лицеміри,
що фальш і підлість в личині файній ховають досі?..
Свій виступ пані Світлана розпочала з «Монологу жінки»:
Ну що Ви побачили в ній, у цій жінці, що сонцем налита, що дихає світлом і гріється тінню жоржин?.. Вона ж незнайомка, вона не для звичного світу…Та, зрештою, й він, тобто світ цей, для неї здається чужим…
Вона свої мрії вплітала у роси і грози, піснями квітчала заплямлені сірістю дні… Могла запалити зорю у тріскучі морози, палила й себе у жертовному тому вогні… Між сонцем і прірвою щастя своє малювала, спиваючи серцем високу небесну блакить…Вона Вас, можливо, у іншому світі чекала…У тому, який не вбиває …і так… не болить… Забудьте цю жінку, вона принесе Вам неспокій, бо звикла по лезу ходити, немов по струні… Вона заблукала в орбіті своїй надвисокій…Вона себе вбити готова приреченим «ні». Забудьте її. Обійдіть. Так, мабуть, буде ліпше… Для жінки цієї чужим є все надто земне…Вона свої мрії кривавими віршами пише…Вона Вас, можливо, полюбить…та все ж …обмине… Нехай собі молиться…Спокій її сколихнути наважитись може хіба що безумець чи кат…Чи той, хто зуміє яскраві вітрила напнути над краєм безодні, над сотнями зречень і втрат…
На творчій зустрічі Світлана Костюк приємно дивувала шанувальників своїми поетичними паростками любові, смутку, щирості та життєрадісності. Простота її душі притягує, а вірші змушують заслуховуватись і поринати у власні роздуми…
вибір завжди залишається вибір є
здатне в пітьмі світитися серце твоє
може добро ділитися поміж людьми
світ цей змінити можемо тільки ми
Поетеса є переможцем багатьох літературних конкурсів. Власне, до Неаполя письменниця з Волині приїхала на церемонію вручення їй престижної літературної премії «Між словом і вічністю».
На конкурс подавали твори лише англійською, французькою, італійською та іспанською. Поетеса подала на конкурс переклад твору «любов лише любов врятує світ», його зробив українець за походженням Юрій Лазірко з Нью-Йорка.
любов лише любов врятує світ
цей дивний світ з пожарищами й війнами
і Божий слід глибокий Божий слід
і світло за відчиненими вікнами…
і милосердя тихе мовчазне
і співчування до живого й сущого
а все лихе мине колись мине
несемо хрест тяжкий задля грядущого
де буде мати сонячна як день
і добрі люди дивом зачаровані
і зорепад нечуваних пісень
і почуття Всевишнім подаровані…
Цей вірш нашої української поетеси Світлани Костюк вразив журі міжнародного конкурсу і виборов одне із призових місць серед 452 поетів з Італії та всього світу. Цей конкурс «Між словом і вічністю», який проводиться в Італії з 2000 року під егідою Кавальєре /Лицаря/ Нікола Паоне, який і є ідеатором цього конкурсу. Вперше за 16 років призове місце виборола наша співвітчизниця. Її вірш вражає глибиною почуттів, торкає самі потаємні куточки нашого серця.
Церемонія нагородження літературної премії «Між словом і вічністю» відбулася в конференц-залі готелю «Futura» в містечку Казорія, передмісті Неаполя.
Прекрасна світла поетка, яка стоїчно бореться з важкою недугою, яка пройшла у віршах і житті траєкторію самоспалення, пише нову книгу. Робоча назва “Зцілення любов’ю”.
Сеанс важливий – зцілення любов`ю…
Я медитую на семи вітрах….
Все, що пекло вогнем , мечем і кров`ю,
Міняю знов на райдуги в очах…
Міняю на просвітлене мовчання,
На тисячі енергій при свічі….
На самопізнання і осяяння,
На сповіді при зорях уночі…
На застережні космосу сигнали,
На дар любити світ цей попри все…
На ті слова, яких ще не сказали,
На те добро, що кожен з нас несе…
Ще на тепло і на душевний спокій,
Гармонію у Всесвіті й собі…
І щастя на струні такій високій,
Як небеса одвічно молоді…
