Марійка Галабурда
Бельгія – Ґенк 4.-5.10.2021
Ой, я дівчина – полтавка…
Кожний співак, так думаю, включає у свій репертур пісні/арії з опери «Запорожець за Дунаєм» та оперети «Наталка Полтавка». Вони легко співаються й подобаються слухачам.
В нас, в Бельгії, колись давно, існували самодіяльні театральні групи і то в кількох містах. На жаль я цього не пам‘ятаю, бо була маленька. Та ніколи не ставилися в нас такі, хоч здавалося не дуже важкі до виконання арії, дуети, тріо з опер.
Ми з великим задоволенням стежили за повідомленнями, що в Бельгії створився аматорський театр «Шум», з тих, хто недавно приїхав з України. Після року репетицій по інтернету ( це через корона вірусну заборону більшій групі сходитися) відбулася прем‘єра Івана Котляревського «Наталка Полтавка» в місті Бруґе. Режисер аматорського театру «Шум» – Людмила Димнич.
З мого iнтернет архіву подаю :
…« Іван Котляревський написав свою виставу «Наталка Полтавка» для Полтавського театру в 1818 році. У 1890 р. композитор Микола Лисенко поклав твір на музику, і оперета стала шедевром світового мистецтва, класичним зразком українського оперного репертуару, яка й нині не сходить зі сцени українських професійних театрів. Герої виставки розмовляють українською, винятком є возний, який говорить суржиком, яким тоді говорили чиновники влади, і та національно несвідома сільська інтеліґенція. Це соціально-побутова драма в якій Іван Котляревський і Микола Лисенко показують моральну перевагу простих людей над представниками влади — сільськими багатіями й приказними…»
Після премєри в Бруґе, оголосили виступ в місті Льєж.
В неділю 3. 10.2021 настала золота осінь. Зрання була гарна погода, але коротко перед часом нашого відїзду Ґенк наче плакав дощем…
Дуже захмарене небо, сильний вітер не заважили нам з 60-ма любителями пісні, музики та пересічних громадян, шанувальників української культури, зібратися в гарній залі, де на сцені видніла скромна, але гарна декорація.
Відкрила концерт з привітальним словом Олена Цимбалюк, голова товариства «Слов‘янка», яка в кількох словах представила театр «Шум», пані Людмилу Димнич і спонзорку, пані Ірену Lambert-Бессудову -( білоруску), яка заплатила за винайм залі театру.
Ролі виконували талановиті актори. Пан «Возний» – Андрій Коваленко, «Виборний» – Хаїм Розембаум, «мати-Терпелиха» Наталка Мягка – Іван Данчевський зіграв образ Петра, – Миколи – Віталій Кучма. Головну ролю Наталки Полтавки виконала Леся Ільчишина.
З перших звуків пісні Наталки й її виходу на сцену в чудесному полтавському костюмі, я відчула що вона дуже добра співачка і буде цікаво слухати, бо й акторка вона не погана.
Всі артисти у пишних строях, виконували свої ролі знаменито. Появлялися і сльози радости і часами смутку. Хвилі сміху з‘являлися від гри-розмов і гри Возного (Андрій Коваленко) та Виборного (Хаїм Розембаум), та ще Миколи ( Віталій Кучма). Та які вони й артисти!
Андрій Коваленко – здивував нас всіх своєї грою. Гуморист неабиякий.
А ще привертав увагу глядачів Хаїм Розембаум гумором й своїм співом й грою на ґітарі.
Дуже емоційні були сцени, коли вдова Терпелиха, мама, (Наталка Мягка) дорікає Наталці за те, що вона не шкодує ні себе, ні матері, не прагне забезпечити їй спокійної старості і все чекає цього безпутного Петра. Приходить виборний. Він розповідає Терпелисі про домагання возного і малює картини багатого, щасливого життя, не без притамнного йому гумору. Терпелиха, ридаючи, вмовляє Наталку не пручатися, пожаліти її — стару, кволу жінку. Наталка дає згоду на шлюб із возним. Про одне тільки просить вона — не поспішати з весіллям.
Леся Ільчишина зіграла цю сцену твз. покори мамі й Возному дуже зворушливо, викликала сльози в нас чи не всіх присутніх. Якщо десь пишуть, що вона немає ніякої практики в театрі, — тоді важко повірити що вона аматор.
І друга сцена, зустріч, коли появляється Петро – також емоційні сцени, яких без сліз не уявити собі.
Іван Данчевський з першої появи на сцені зробив дуже гарне враження. Ніжний голос, дуже емоційні сцени. Обоє головні персонажі виконали свої ролі знаменито.
Чудова українська мова, дикція, мімика, — в кожного артиста.
Кінцева сцена й виконання всіма артистами пісні «Де згода в родині» якось не сприймалася глядачами як закінчення вистави.
Зірвалися бурхливі оплесків, і домагання «ще»…
Хай буде ще – інша вистава !
В тексті п‘єси двадцять дві (22) пісні, арії, дуети, тріо, хор.
Шкода, що не було виконано більше пісень і музики. Але беремо під увагу обставини праці й репетицій. Та й музиків мабуть у нас в Бельгії можна буде знайти.
Мали ми нагоду коротко перекинутися словами з виконавцями, робили спільні знимки. Чекаємо майбутніх вистав. Справа лише за часом і наявністю грошей.
Дякуємо за чудове свято!
