На підтримку Юрія Дмитрієва

Я побачив і почув Дмитрієва у серпні 2005 р., коли був в Карелії, на відкритті пам’ятного Хреста жертвам сталінських репресій, убієнним в урочищі Сандармох. Цей Хрест став також пам’ятником діяльності української громадської діячки Лариси Скрипникової, завдяки якій він з’явився. Дмитрієв мав вигляд як на міщанську думку людини не від світу цього. Пронизливий погляд йшов зсередини, свідчив про цілеспрямовану натуру чоловіка, який вибрав свій тернистий шлях, мав свою особливу мету, і всього себе віддавав досягненню цієї мети. Через 10 років у серпні 2015 р. я знову був в урочищі і зустрічався з Юрієм Дмитрієвим. Він продовжував горіти своєю ідеєю розказати всьому світу про злочини режиму і здається потроху згоряв. Вже тоді виразно відчувалась напруженість у ставленні представників влади до вшанування жертв репресій. Час вносить свої корективи в сучасність. На мітингу у 2018 р. в урочищі були тимчасовий повірений в справах України Р. Німчинський, представники генконсульства України в Санкт-Петербурзі, генеральний консул Леся Лозинська, генконсули Польщі, Фінляндії, США, Литви, Латвії, Естонії, але на відміну від попередніх років не було представників російської влади будь-якого рівня. Не було і правозахисника, історика Юрія Дмитрієва, який зробив величезну роботу по встановленню самого факту масового вбивства в урочищі Сандармох. Правозахисник сидів у тюрмі за надуманим обвинуваченням. Попервах влада відчепилась від Дмитрієва, але затим оговталась і виправила свою “помилку”. Такі як Юрій Дмитрієв не вгамуються. 1937 рік увійшов в історію як рік масштабних репресій кривавого сталінського режиму. Чи були б можливі репресії, якби не було мовчазної або немовчазної підтримки людей. Сотні тисяч сиділи в таборах, а не менше людей на мітингах таврували ворогів народу, писали доноси. Тож хіба один Сталін і його прислужники несуть відповідальність за масові репресії?! Більшовицький режим не впав з неба, революційні зміни в Російській імперії сталися при підтримці народу, і подальша комуністична практика теж отримала підтримку більшості народу. На землі інших народів імперії більшовицький режим був принесений на штиках російської більшовицької армії.

Репресії 1937 року – це не тільки сталінські репресії. За ці репресії несуть відповідальність громадяни Радянського Союзу.

І цей висновок є справедливим для всіх часів, всіх суспільств, всіх народів, включаючи пострадянські країни.

Колесо історії по спіралі докотилось до замовчування злочинів режиму, перекручень історії-другу світову війну зпровокувала Польща. Юрій Дмитрієв є явною перепоною таким наративам.

Незабаром очікується після фактичної заборони Світового Конгресу Українців в Росії заборона за допомогою податкової інспекції кількох українських організацій в Росії.