Йосиф Сірка
Омелян Мельник, як і тисячі його ровесників Лемківщини, Бойківщини, Галичини, не зазнав спокійного дитинства. Він народився 21 серпня 1936 р. в лемківському селі Морохів у Польщі. Вже через три роки Омелян зазнав початок Другої світової війни, яка розпочалася поділом Польщі та Европи 1939 р.. Поділили між собою світ два найжорстокіші режими ХХ ст.– гітлерівська Німеччина та сталінська комуністична імперія.
Дитинство Омеляна Мельника, як і його ровесників цієї частини Европи, зазнало травм та переживань, бідности не тільки через війну, яка закінчилася в Европі 1945 р., але й через депортацію «Акції Вісла» 1947 р., переслідування за віру, за національну приналежність. Родина Михайла та Анни Мельників була депортована з Морохова до села Попйола (нім.Popiollen), що й спричинилося до зруйнування дитинства Омеляна, який був другою дитиною після сестри Люби.
Далеко від Карпат та всього знайомого, рідного Мельникам довелося провести ще 13 років. Батько Михайла виїхав до США на заробітки ще в 30-х рр. ХХ ст. і був у постійному контакті з жінкою та сином. Завдяки довгорічним намагянням забрати дружину та дітей – 1960 року син Михайло з дружиною та молодшими дітьми (Іваном, Володимиром, Марією, Галиною та Софією), еміґрували у США. Омелян та Люба залишилися в Польщі. Люба була одружена і змогла виїхати значно пізніше, а Омелян щойно закінчив Педагогічне училище і став вчителем початкової школи.
Вчителював О.Мельник лише один рік – йому вдалося 1961 р. переїхати до США, де він знов став членом «єдиної родини», яка й допомогла йому у вивченні англійської мови і знайти працю у місті Нью Брітен (New Britain, CT). Поки вивчив мову, то працював на фабриці замків, а згодом знайшов кращу працю в машинобудівельній індустрії, де й пропрацював до самої пенсії.
Своє життя пенсіонера Омелян Менльник вирішив провести на Флориді у місті Норд Порт (North Port), де українська громада об’єднана навколо української греко-католицької та православної церков. Як людина глибоко віруюча, Мельник і жив життям християнина. Проявляючи свою любов до ближнього конкретною поведінкою – брав активну участь у церковному і громадському житті, допомагав старшим і молодшим, немічним і потребуючим. Він був великим помічником і своїм братам та сестрам, допогаючи їм тим, щоб їхні діти змогли придбати добру освіту.
О.Мельник був членом товариства УККА (локальний секретар), Патріархального товариства, секретарем Робітничого Союзу. Він доклав багато зусиль та фінансів, щоб збудувати церкву Св. Йосафата в Ню Брітен. 2-го березня н.р., після недовгої хвороби, Омелян Мельник покинув наш грішний світ. З його численних рідних і близьких людей на похорон до Норд Порт прилетіли брати з дружинами та дітьми із Нью Брітен (Коннектикет), а сестри – Марія, Галина та Софія, слідкували за похороном через відео, сестра Люба «зустріла» його вже в «Домі Господньому».
Під час панахиди племінник Омеляна Марко Мельник та парох о. Дмитро Касіян звернули увагу не тільки на активну діяльність щодо церковної громади Омеляна, але й на велику підтримку українському рухові, допомозі українцям та Україні і на велику патріотичну підтриму вже Незалежній Україні.
Звичайно, що патріотизм Омеляна Мельника не появився тільки на старість. Він знав вже від родинного кола про спроби лемків, коли 4 листопада 1918 була проголошена Команчанська Республіка ( відома також під назвами: Команецька, Вислоцька, Східно-Лемківська Республіка) — державне утворення, що об’єднало під гаслом єдиної української національної та державної ідеї 33 лемківські села, але було жорстоко ліквідоване через 3 місяці після свого утворення – 23 січня 1919 р.. Серед отих 33 лемківських сіл були й представники рідного села Мельника – Морохова. Таким чином, Омелян Мельник, як нащадок Східно-Лемківської Республіки проніс ідею єдности українського народу понад 86 років, про що свідчить і нагорода його Медалю за підтримку ЗСУ, які стали сьогодні надійним захистом і лемківської гілки українського народу.
Щира донорська допомога Омеляна Мельника не обмежувалася церквою, чи ЗСУ. Його рука допомоги була там, де почувалася потреба – фінансова: на Товариство Української Мови, Острозька Академія, ЗСУ; фізична і фінансова (при будівництві церкви), організаційна участь в різних громадських організаціях та захода; піклування про старших, самітніх та немічних зробило з Омеляна українського самаритянина, який проявляв милосердя не тільки до своїх близьких, але й цілковито незнайомих людей. Тож, нехай йому буде пухом американська земля і вічна пам’ять за його волонтерство, за допомогу, за віру, що добро переможе зло та несправедливість.
North Port, 9.3.23
