В пошуках кращої долі українці мігрували як на Захід, так і на Схід. Топонім Зелений Клин на Далекому Сході з’явився з українцями. З українцями на Далекий Схід прийшла українська пісня.
За радянських часів (1979) у Владивостоці завдяки українцю Анатолію Крилю, який жив українською піснею, українським словом, з’явився український хор «Горлиця».
Анатолій Улянович Криль — громадський і культурний діяч Зеленого Клину. Організатор і керівник українського народного хору «Горлиця» (тепер носить його ім’я). Голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії Української православної церкви Київського патріархату. Громадська та релігійна діяльність А. Криля викликала роздратування і шалений опір з боку влади. У 2004 р. Анатолій Криль загинув в результаті жорстокого побиття невідомими злочинцями. Невдовзі після вбивства А. Криля діяльність УПЦ КП у Владивостоці була заборонена. Вбивці А. Криля не знайдені до сього часу.
Анатолій Криль
Колектив хору важко переніс втрату засновника, проте не припинив працювати.
Діяльність хору, який затим став основою української громадської організації, супроводжувалась зіткненнями уподобань, різним баченням ролі національної культури в громадському житті і як наслідок розділеннями, розколами. Власне в більшості випадків це притаманно будь-якій діяльності, а громадській особливо. Все ж осердя колективу збереглося, і українці присутні в громадському спектрі Приморського краю, українська пісня продовжується на Далекому Сході.
З вересня 2005 р. керівництво колективом прийняла уродженка Черкащини Лариса Москаленко. Вона внесла певний колорит в національний костюм, досягла високої художньої виразності в сценах, мініатюрах.
Від 2006 р. “Горлиця» має статус громадської організації «Автономна некомерційна організація «Український хор ім. А. Криля «Горлиця» і стала носити ім’я засновника хору.
Горлівчани
«Горлиця» бере активну участь у культурному житті далекосхідного краю, виступає перед глядачами в концертних залах, музеях, бібліотеках, на міських майданчиках, організовує творчі вечори, виставки колекцій старовинного одягу українських переселенців 19-20 століть, фотовиставки, театралізації національних українських свят.
В активі організації гастрольні поїздки до Хабаровська, Москви, Сочі, Києва. У 2010 р. колектив брав участь у фестивалі української культури «Українська пісня з Далекого Сходу» у Москві.
У 2011 р здійснилася давня мрія “Горлиці”, вона дісталась до рідного краю, до України, де взяла участь святковому концерті 5-го Всесвітнього Форуму українців в Києві, провела ряд концертів на Черкащині, відвідала могилу Т. Шевченка.
Однією з яскравих подій в громадській діяльності «Горлиці» була участь в Міжнародному фестивалі ім. Василя Скуратівського «Роде наш красний» в Сочі. Фестиваль проходив в Лазаревському Центрі національних культур ім. К. С. Мазлумяна (ЦНК). «Горлиця» представила широку творчу програму, члени колективу отримали Дипломи Лауреатів фестивалю.
Лазаревський ЦНК працює і нині. Загальноросійські фестивалі сьогодні не проводяться, а заходи місцевих колективів знаходяться під пильним наглядом компетентних осіб і проходять в чітко окресленому плані. Зв’язки з Україною відсутні, і навряд хтось з громадських активістів наважиться їх налагодити. Віл спілкування з українськими журналістами чи представниками України люди, які в українських костюмах співають українські пісні, ухиляються. Якщо і буває таке спілкування то хіба що в присутності кураторів.
М’яко кажучи профілактична робота влади з українськими колективами в широкому діапазоні від просто бесіди до шантажу і залякування сьогодні є одним із пріоритетів діяльності відповідних владних структур. Художні колективи «запрошують» виступати на офіційних пропагандистських заходах. І таки буває, що люди в національних костюмах чи то з піснями, чи просто стоять мовчки на зібраннях типу «кримнаш». Звичайно, в сьогоднішніх російських реаліях висловлювати свою громадянську позицію непросто, але утриматися від участі в пропагандистських акціях є теж позиція. З іншого боку при такій позиції поле для громадської діяльності різко звужується, і сама громадська діяльність вимагає неабиякої стійкості.
У 2019 р. «Горлиця» віддала належну шану засновнику Анатолію Крилю і відзначила своє 40-річчя великим ювілейним концертом.
Художній керівник хору і очільник громадської організації «Хор «Горлиця» Лариса Москаленко так висловлює своє кредо: «Варто було пройти весь шлях підготовки, досягнення мети і втілення в життя своєї мрії. Ми є команда, хоч і невелика, нам комфортно і цікаво разом. В основі наших інтересів лежить прекрасна українська пісня, український національний костюм і можливість дарувати свою творчість нашому глядачеві. Звичайно, без натхнення тут не обійтися ніяк. Тому ціную і бережу почуття кожного учасника нашого колективу, при цьому намагаюся наповнити їх серця любов’ю до української пісні і надихаю на нові цікаві здобутки».
Ой, дівчино, горлиця -Лариса Москаленко
Лариса Москаленко і дерев’яна прядка
Лишається побажати Ларисі, товариству «Горлиця» творчої снаги, зберігати у серці, в душі любов до української пісні, до України!
Прес-служба Об’єднання українців Росії
