В українській хронології в Росії можна відзначити сумнозвісну дату – 5 років тому в лютому 2018 р. не стало української бібліотеки в Москві.
Відомий український громадський діяч, літератор, поет Віталій Крикуненко поділився з прес-службою Об’єднання українців Росії фотоальбомом «Тут була українська бібліотека».
В. Крикуненко добре знайомий зі спеціфикою роботи бібліотеки, де працював заступником директора до самого закриття бібліотеки.
Своїми спогадами поділився активний учасник українського руху в Росії Юрій Кононенко, якого без перебільшення можна назвати батьком відродження Бібліотеки української літератури в Москві.
Історія української бібліотеки у Москві налічує біля сотні років. В 1920–1930-х роках існувала Центральна українська бібліотека при робітничому клубі в Москві. У 1938 р. національні бібліотеки були фактично ліквідовані (товариства національних меншин, клуби, театри, газети припинили своє існування ще раніше).
Відродження української бібліотеки почалося від 1989 р. і досягло піку у 2006 р., коли Бібліотека української літератури була офіційно відкрита, отримала нове чудове приміщення. Зусилля українських громадських організацій, тривала боротьба за українське слово дали результат і певні надії.
Надії не справдилися, і як показав подальший розвиток подій і не могли справдитись.
Загалом історія повторюється, коли сталінський режим у 1938 р. ліквідував українську бібліотеку в Москві.
У 2018 р. Бібліотека української літератури в Росії, яка вже самим фактом свого існування протистояла блюзнірським спробам невизнання української нації як окремого суб’єкта історії, старожитності української мови, України як незалежної держави була ліквідована.
Ліквідація відбувалась під акомпанемент путінських заяв: «Президент России Владимир Путин потребовал сохранить Библиотеку украинской литературы в Москве. Об этом он сказал на заседании совета при президенте России по культуре, передает РИА Новости.
“Она (бібліотека, прес-служба ОУР), конечно, не должна быть утрачена ни в коем случае. Ведь украинцы в России – третья по численности титульная нация”, – заявил российский президент.
Путин отметил, что у украинской культуры и литературы есть”свой шарм и свое собственное начало”.
Наразі з «шармом» і «собственным началом» української літератури можна ознайомитись хіба що в підвалах «Иностранки», куди доправили книжковий фонд (50000)
Гадаємо, що можна обійтися без додаткових коментарів. А висновки, вони на поверхні. Українська бібліотека, яка вже самим фактом свого існування в Росії протистояла блюзнірським спробам невизнання старожитності української мови, української нації як окремого суб’єкта історії, української ідентичності, України як незалежної держави, не вписується в наративи “русского мира”.
Легше уявити друге пришестя, ніж існування української бібліотеки в Росії. А як же слова про «сохранение»? Та то таке, то тільки слова, як приміром про пенсійну реформу в РФ.
Фотоальбом закінчується словами «БУЛ — була… Є..? Буде..? КТО ОТВЕТИТ?».
Відповіді на це питання немає.
