Наталя Литвиненко народилась у Харкові, жила на Сумщині, закінчила школу в Макіївці. З 1977 р. жила в Мурманську, де на початку 1990-х р.р. активно включилась в український громадський рух. В 1998 р. очолила національно-культурну автономію українців Мурманської області, була однією із засновниць українського музичного етнографічного ансамблю «Лелеки», які завоювали визнання жителів Мурманська і стали візитною карткою українців Мурманська. Наталя має хист до красного письменства. Написала велику кількість різнопланових дописів, які були опубліковані в Україні і в Світах в українських газетах та часописах. Неодноразово виступала на місцевому телебаченн і радіо. Збагатила власним коштом українську фонотеку Мурманського обласного радіо.
Публікації Н. Литвиненко відзначені нетерпимістю до манкуртів, перевертнів, ренегатів. Слово “Націоналіст” в її розумінні завжди було суголосно визначенню «Патріот», можливо вона трактує його і навпаки.
Завдяки своїй запальній вдачі, широкій ерудиції в 1999 р. Н. Литвиненко здобула перемогу в конкурсі “Community Connections Non-Prot Management Training” і на запрошення американської фірми “Heartland International” на протязі трьох тижнів студіювала громадсько-просвітянські студії в м. Чикаго, де мала можливість жити в середовищі тамтешніх українців, обмінюватися досвідом і розширити звя’зки зі Світовим українством.
Яскравим спалахом на життєвому шляху Н. Литвиненко була організований нею підтримка помаранчевої революції в 2004 р. Ось як вона описує події в той вже далекий час:
«27 листопада ми побували на найбільшому центральному Мурманському майдані. Я тримала в руках великий Державний прапор України. Олег Шишков симпатично виглядав в помаранчевому кашне і з помаранчевим метеликом поверх куртки. А Помаранчевий прапор довершував його виразну особистість. Тетянка Кузнєцова і Іван Суранович тримали велике гасло, яке ганьбило фальсифікацію виборів в Україні і нагле втручання Москви у справи Української Держави. … ми істотно-органічно відчували себе малюсіньким осередком Великого Київського Майдану, ми відчували його енергетичний струм, кожна клітинка тіла засвідчувала поклик рідної нації, ми дихали і жили абсолютно природною Свободою в унісон з нашою улюбленою Україною.
Ця подія подарувала нам декілька незабутніх зустрічей. Відтак було майже 3 години відсидки в міліції, бо вийшли ми на цей пікет без дозволу адміністрації. Ці дріб’язкові прикрощі нічого не важили в порівнянні з тими неосяжними митями Великої Духовної Злуки з нашим великостраждальним, але героїчним Українським народом. Ми встигли чималенько роздати людям російськомовних ксерокопій газети «Так!». Цікаво, що до міліцейської дільниці нас забрали не ті молоді хлопці, що прибули першими, бо вони мусили викликати старший наряд. Але й для тих старших ми виявилися незвичайними порушниками. Ті другі, порадившись, викликали ще більш старших. Відтак, вийшло, що нас затримували вже міліціонери в рангу майорів. І ставилися до нас дуже толерантно, як на площі, так і по путі в дільничний осередок. Деякі працівники-міліціонери аж зраділи нам: мовляв, хоч від вас щось правдиве взнаємо про події в Україні. Охоче слухали нас, ховали в кишені ксерокопії газет і давали адреси своїх електронних скриньок. Дільничнийй під час складання протоколу до нас ставився дуже шляхетно. Трохи згодом ми мали офіційний дозвіл Мурманської міської адміністрації. Мені телефонував один міліціонер і опікувавсь тим, де ми будемо стояти, аби пильнувати нас від усіляких українофобів, яких до речі довго шукати ніколи не доводиться. Бажаючих накласти на боки й на ребра тільки за те, що ми тримаємо Державний Український прапор в Росії, занадто багато. І не тільки росіян, але й «нашеньких» яничарів».
Своєю активною громадською діяльністю Н. Литвиненко відома в Росії і в світі. На громадській ниві працює за покликом душі: «Дехто, з особливо байдужих, і уявити собі не може, що безкорислива, жертовна праця в громадській організації може принести радість зустрічей з щирими талановитими людьми, що та робота може принести незмірні духовні плоди та щедроти, – та такі, що попри усі оті нестатки та многотрудність життя відчуваєш себе багатою і завзятою, бо ті однодумці, ті люди, що поруч з тобою, підіймають і тебе на крилах своєї вдачі на висоту свого духовного злету. А мене тягло до такої праці і до людей з саменьких шкільних літ, з саменького дитинства. Сама, щоправда, а ні співати, а ні грати на якомусь музичному інструменті я не годна зовсім, але до того світу, – співочого, творчого, високосного і закоханого в життя пнуся сама і підбурюю людей…. Отож не минають і мене люди, бо я сама боюся розминутися з ними. І вони, ці земляки мої, і стають співавторами отого чогось задуманого і вигойданого мною в схронцях душі.»
За активну громадську діяльність, популяризацію української культури, розбудову українського національного руху Н. Литвиненко нагороджена орденом України «За заслуги» ІІІ ступеня (2007), Зіркою «Патріот України» (2008).
Н. Литвиненко була делегатом Всесвітніх форумів українців, у 2013 р. делегатом Світового Конгресу Українців. У 2008 р. стала лауреатом українсько – канадського конкурсу інноваційних проектів у галузі освіти, членом Національної спілки журналістів України.
Довгий час проживаючи в Мурманську Наталя мріяла повернутися в Україну. Мрія її здійснилась, повернулась, живе в Сумах. Але, якби так просто повернулась, то була б не Наталя. Вона продовжила здійснювати свої життєві установки – бути в лавах активних українців. У свій ювілейний рік закінчує Сумський державний університет, факультет філології та соціальних комунікацій за спеціальністю психологія. Вдача у Н. Литвиненко така, що тепер можна чекати на професійний діагноз по деяким аспектам українського руху і його учасників.
Українська громада Росії вітає Наталю Литвиненко з ювілеєм. Бажаємо здоров’я, божої ласки, снаги для служіння Україні!
Поздоровлення від Спілки жінок Уралу
Шановна Наталя Георгіївна !?
Прийміть сердечні вітання і найкращі побажання з нагоди 70-річчя від дня народження!?
Весь Ваш життєвий шлях є прикладом сумлінного та високопрофесійного ставлення до своїх громадянських обов’язків, свідченням Вашої державницької позиції у справі служіння українському народові. Все своє життя Ви присвятили невтомній, самовідданій праці задля добробуту громади, на благо народу та розбудови Української держави.??
За Вашими плечима – багаторічний досвід і визнання. Професіоналізм, талант, безмежна відданість справі, працьовитість і наполегливість у досягненні поставлених цілей дали Вам змогу досягти значних успіхів у професійній та науковій діяльності, здобути шану та повагу серед колег та студентства.
Ви – справжня лідерка, талановита, мудра наставниця, душевна і щира людина.
У цей святковий день, коли оцінюється зроблене й окреслюються плани на майбутнє, бажаємо Вам ,Наталя Георгіївна, міцного здоров’я, щастя, успішного здійснення задумів, тепла і любові рідних та підтримки друзів.?
Нехай Вам таланить на однодумців, колег, доброзичливих і щирих людей, а накопичений життєвий досвід і мудрість допоможуть досягти нових звершень.
м. Єкатеринбург Лідія Ковалів
Прес-служба Об’єднання українців Росії
