Віктор Комарніцький (16.10.1968-06.07.2024)
Вінничанин.
Навчався у місцевій загальноосвітній школі №13. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Вище професійне училище №7 м. Вінниці».
Протягом 1986-1990 років проходив службу в складі 39-ї окремої десантно-штурмової бригади в місті Хирів Львівської області.
Навчався у «школі прапорщиків» у м. Гайжунай (Литовська Республіка), також брав участь у бойових діях на території Нагірного Карабаху.
Із 1991 року проходив військову службу спершу у 224-му навчальному центрі повітрянодесантних військ, згодом – у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Після повернення до цивільного життя з 1999-го року почав займатися промисловим альпінізмом закордоном, а згодом на Львівщині та Вінничині. Був винятково відданим повітрянодесантним військам, впродовж свого життя здійснив близько 1000 стрибків з парашутом. Його життєвим кредо було «Ніхто крім нас!».
Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист держави від російських окупантів. Спершу проходив військову службу на Хмельниччині, згодом боронив суверенітет держави на Харківському напрямку у складі 13-го окремого батальйону Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
У Віктора Комарніцького залишилися мама, дружина, троє дітей та дві онучки.
Олександр Шемчук (21.04.1981-09.07.2024)
Уродженець міста Васильків Київської області.
Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, згодом здобув освіту у Київському інституті Військово-Повітряних Сил та Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Проходив військову службу у складі 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка Сухопутних військ Збройних Сил України.
Після завершення служби у 2011 році обійняв посаду інженера-конструктора у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування «Комфортбуд».
Протягом 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції.
Повернувшись до цивільного життя, працював інженером приватно. Щиро вірив у Бога і був служителем у Євангельській християнській церкві «Джерело Життя» у Львові. Був винятково доброю людиною та вирізнявся надзвичайною життєрадісністю. У вільний час захоплювався виготовленням виробів з дерева.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф за власним бажанням повернувся до лав 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. Виконував завдання із захисту держави на території Харківської, Донецької, Запорізької та Полтавської областей.
За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, орденом Богдана Хмельницького III-го ступеня.
У Олександра Шемчука залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
Юрій Паук (23.08.1980-11.07.2024)
Уродженець села Ричагів Львівської області.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №30 м. Львова. Згодом здобув професійно-технічну освіту. Проходив військову службу у лавах колишніх внутрішніх військ на Одещині.
Після завершення служби працював у шкіряній промисловості. У свій вільний час захоплювався вирощуванням агрокультур.
Із початком повномасштабного вторгнення росії став на оборону Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Боровся із окупантами на Донеччині.
У Юрія Паука залишилися батьки, дружина, двоє дітей, сестра та брат.
Віктора Комарніцького поховають о 15:00 на Личаківському кладовищі. Перед цим із захисником попрощаються у місті Самбір та місті Хирів, що на Самбірщині.
Чин похорону Олександра Шемчука та Юрія Паука розпочнеться о 15:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 15:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі.
