Як “правосєкі” розірвали свідомість полковнику спецназу в донецькому аеропорту

Ми сиділи на колишній кухні, колишньої дачі неподалік від Пісків. Перед цим затягли допомогу на аеропорт і взяли участь у феєричному діянні, коли спецназери витягали свою машину з речами з аеропорту.
Не так щоб розбір польотів, швидше ліниво пиляли тирсу минулого дня. Проживання ситуації ще раз і ще раз.
Командир групи спецназу, який витягнув цю машину, в який раз, беззлобно обурювався піхотою, яка розгубилася при щільному вогневому контакті. У нього не була жестикуляція, він все показував двома руками. Поворот корпусу на право, поворот корпусу на ліво. Руки були порожні, але я чітко бачив, що їх продовженням є автомат. А щока на прикладі. Навіть там, в кухні. Спецназер, досвідчений. Майже пів року в аеропорту.
– Я йому кажу, йди по правому борту, я тебе прикрию. А він мені каже, ні, мені страшно, там мене вб’ють, я не піду, я піду назад.
Я йому говорю, тебе не вб’ють, я ж тебе прикриваю. Я прикрию і ти пройдеш. А якщо підеш назад, то відразу загинеш. Там я не зможу тебе прикрити
А він мені каже, ні я піду назад. Ну от чому? Чому він не розуміє, що якщо я його прикриваю, то у нього всі шанси вижити, а якщо піде назад, то підстрілять як куріпку.
Комбат 2 втомленим голосом заспокоює його
– Ти знаєш в чому різниця? У тому що ти навчений (незвично чути українське слово від російськомовного кримчанина), що ти досвідчений, що ти контрактник, а він покликаний по мобілізації. На 45 діб.
– Ти скільки служиш?
– Третій контракт
– Де воював?
– (Перерахував три країни)
– Отож. А у нього в кращому випадку армія 10 років тому або взагалі військова кафедра.
Спецназер аж скидається
– Ну так, а Правий сектор? Вони що навчені? там взагалі шмаркачі. Вони нічого не бояться.
– А що Правий? Вони ідейні. Вони мені, полковнику свідомість розірвали. Бійці. Молодці. За ними майбутнє.

Roman Donik