Фрагмент інтерв’ю новообраного президента Польщі Анджея Дуди Польській пресовій агенції (PAP), яке було опубліковано 5 серпня 2015 р., де він стверджував, що Польща повинна «провадити активну політику в Центрально-Східній Європі» і що «я є прихильником посилення співпраці держав цього регіону – від Балтійського моря до Чорного моря. Вони мають спільний досвід другої половини ХХ століття і часто спільні проблеми сьогодні. Я думаю тут не лише про справи безпеки, але й про економічну ситуацію», викликав в українських ЗМІ ефект сенсації.
Це дійсно амбітна політична ініціатива – створити конфедерацію держав від моря Балтійського до моря Чорного. Ключову роль у ній мають відігравати Польща й Україна. Ідея загалом не нова. Після Першої світової війни її виношував Юзеф Пілсудський. Нині озвучували цю ідею й сучасні польські праві. Були у неї прихильники і в Україні. На їх погляд, її реалізація значною мірою визначала б геополітичну конфігурацію Європи.
А чи стане Міжмор’я реальністю? Філософ і письменник Петро Кралюк спробував окреслити кількома штрихами те, що маємо на сьогоднішній день у цьому регіоні, і яке місце тут України. Польща й країни Прибалтики вступили в НАТО і Євросоюз. Своєю чергою, Росія спробувала відновити експансію в західному напрямку. Результатом цього стало загарбання Криму, проект «Новоросія», що мав на меті створення підконтрольної Росії території від Слобожанщини й Донбасу до Придністров’я. І хоча цей проект провалився, він, при сприятливих для Росії обставинах, може бути актуалізований.
«Якою буде наша подальша доля, чи зможемо ми вийти з-під впливу Росії, створивши Балто-Чорноморський простір із Польщею та іншими країнами Євросоюзу, покаже час. Була б політична воля як зі сторони західної, так і зі сторони української», – переконаний Петро Кралюк.
Сама ідея військово-політичної та економічної інтеграції країн, розташованих між Балтійським та Чорним морями, ставить, у досить таки радикальній формі, на порядок денний проблему перетворення їх на самостійних геополітичних та геоекономічних гравців. Вони можуть мати інтереси не лише відмінні але й протилежні до інтересів Москви чи Берліну (Брюсселю). Втім, вартість будь-якої геополітичної ідеї можна буде перевірити лише виходячи з практичних результатів. Тож варто сподіватися, що рано чи пізно ідея Балто-Чорноморського союзу отримає практичну реалізацію. А це забезпечить насамперед Україні, Польщі, Литві, а потенційно й іншим країнам регіону, не лише перемогу над безсоромним експансіонізмом постсовєцької Москви, але й надасть імпульс до перетворення Міжмор’я на новий центр світової політики та економіки.
Україна на цьому шляху отримує сильну роль одного із локомотивів конфедерації, своєрідних «Сполучених Штатів Європи». Домовляючись і вступаючи в союз із рівними, Україна забезпечить сталий розвиток для свого народу, а також втілення мрії кожного українця – участь у європейських процесах з урахуванням інтересів нації.
Сергій Горицвіт
