Отже, ви вже знаєте. Парк Шевченка в Сімферополі “замінували”. Пізніше один з омонівців, який не вник в суть версії, сказав, що “витік газу”. Ми пожартували: “Це ж треба було нас так злякатися, щоб допустити витік …”
Нас було дуже мало. Людей 30 від сили. Але ми всі пишаємося тим, що ми-патріоти. Ми-сміливі і рішучі. Ми знаємо, що ми-справжні УКРАЇНЦІ !!!! В нас непохитний ДУХ СВОБОДИ !!!
Мітингу не було. Ми не виступали. Ми не співали. Ми просто показали всім, що ми-є! Ми-це Україна в Криму.
У зв’язку з тим, що джерело газової атаки шукали повільно і знехотя, ми вирішили переміститися до пам’ятника Григоренку біля кінотеатру Сімферополь. Коли я підійшла до машини, самооборонівець в спецодязі сказав, що затрахався мене чекати, щоб я швидше поїхала. Він реагує на мене як бик на ганчірку. Потім подумав і уточнив, що він-бик, а я-ганчірка. Я відповіла, що щодо ганчірки сумніваюся, а то, що він бик- сумнівів у мене не викликає.
Села в машину і рушила. Мене відразу оточив бойовий загін червоногвардійців. Головним був чоловік у цивільному. Я вирішила, що він-справжній полковник. По ліву руку від нього як сівка- бурка став самообороновець- бик. Перед лобовим стеклом- два автоматники в балаклавах, решта псевдовоінів у желто- зелених спецівках щільним кільцем мене оточили. Мабуть вирішили, що я можу чинити збройний опір. Метрів за 10 від машини стояли омоновци- люди в чорному.
Полковник запитав, хто я така. “Моє ім’я занадто відоме, щоб я вам його назвала”, згадала фразу з «Івана Васильовича». В таких дискусіях я завжди посміхаюся, щоб знизити градус емоцій. Потім, звичайно, представилася і він називав мене далі по імені. Полковник поцікавився, що за таке у мене свято? Я відповіла, що це свято моєї країни. Він мене поправив, що країна у мене фашистська і прапорець у мене в машині-фашистський. Я звернула його увагу, що у мене в машині 2 прапорці. Бик вирішив, що теж розумний і відразу парирував- “Цей теж фашистський”. Я обурилася: “Це виходить Росию оточують одні фашисти?” Полковник запитав, чим я займаюся. “Дизайнер”, відповіла я. “Це помітно. Он, вінок фашистський, вишиванка на машині наклеєна така фашистська, футболка розшита, фашистська” Я вирішила змінити тему фашизму: “Я готова пропагувати російську красу”. Полковник сказав те, що мене просто збентежило: “А у нас немає краси!” Во как !!!
Багато ще добрих і ласкавих слів сказав мені полковник. Бик схвально махав головою постійно. На завершення дискусії полковник наказав автоматникам, які тримали мене на прицілі розійтися і пропустити мою машинку. На прощання він викликав у мене безумовну радість. На моє бажання їхати в центр він суворо сказав: “Їдьте додому. В центрі вас вже чекають. Пов’яжуть всіх. А тут ми вас охороняємо !!!” СУПЕР !!! Я все життя мріяла про таку охорону. Чорти- скільки людей у формі з автоматами мене охороняють. Думаю, полковник тепер запросить мене на філіжанку кави.
Але партизани не здаються! Я все-одно приїхала до пам’ятника Григоренку. Ми там були недовго. Патрульна машина з поліцейськими зупинилася поруч. Люди у формі наблизилися до нас запитати мету нашого зібрання і хто у нас головний. Я підійшла до нього і сказала, що головний у нас-президент Путін. І в Конституції Криму, яку він підписав, а також в Конституції Росії прописано в першому розділі: “Людина, її права і свободи є найвищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина – обов’язок держави.” Головних і другорядних у нас тут немає, тому що немає мітингу. Ми просто довго не бачилися. І просто прийшли порадіти один одному.
Ми зібралися. І це головне !!!!
СЛАВА УКРАЇНІ !!!
