Роман Бочкала
Можу тільки підтвердити, що сили АТО покинули аеропорт Луганська. На жаль, з втратами. Є полонені. Крім артилерії, яка дійсно била дуже прицільно, ворог попер танками. Окрім як відійти, вибір залишався один – загибель, полон. Протистояли нашим російські кадрові війська. Десантники і морпіхи. Вони запропонували коридор, але пам’ятаючи Іловайськ та інші нестримані обіцянки росіян, українські військові пропозицією не скористалися. Сховалися в бункерах. Розпочався масований обстріл. Вночі хлопцям вдалося вибратися «буквально дивом», як сказав один з наших снайперів, який був там.
Так ми втратили аеропорт. Той самий аеропорт, який довгі місяці героїчно утримувався 80-ю бригадою і бійцями доданих підрозділів. Аеропорт, в небі над яким загинули десятки бійців 25-ї бригади, у підірваному терористами ІЛ-76. Не хочу навіть думати, що всі ці жертви були марними. І ще: сподіваюся, відходячи наші хлопці не залишили уцілілою злітно-посадкову смугу. Знаю, що терористи під час своїх обстрілів її не чіпали. Робилося це свідомо. Всі ми пам’ятаємо, як Крим наводнили зелені чоловічки, що висадилися в аеропорту сел. Гвардійського. Всі ми розуміємо наскільки діючий аеропорт сприятиме терористам і російським окупантам в зміцненні їх влади на Луганщині.
І ще. Попереду битва за Щастя. Це місто не залишать у спокої. Там є ТЕС, яка живить електрикою всю Луганську область. ТЕС, на відміну від злітної смуги, виводити з ладу ні в якому разі не можна. Ми повинні утримати Щастя.
