У Ряськівському ліцеї Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за участю діячів Полтавського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» (СОУ) та представництва Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтаві відбулася церемонія нагородження учнів ліцею, які цьогоріч cтали переможцями в обласній військово-патріотичній грі «Петлюрівський вишкіл» та у конкурсах військово-патріотичних ігор «Сокіл-Джура». Учнівський патріотично-пошуковий козацький курінь імені Павла Кудрявцева – серед тих, хто достойно представив Ряськівський ліцей на цих іграх.
Голова Полтавського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» (СОУ) Анатолій Шелудченко вручив вчителям та учням ліцею–переможцям патріотичних дитячо-юнацьких ігор дипломи та грамоти. Серед дипломантів Спілки офіцерів України і учасники патріотично-пошукового козацького куреня (загону) імені Павла Кудрявцева при Ряськівському ліцеї Михайлівської сільської ради Полтавського району. Курінь названо на честь уродженця села Ряська, борця за незалежність України у 20 столітті, соратника Симона Петлюри, генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки (УНР) Павла Кудрявцева.
Представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар розповів присутнім про цього Героя УНР та подарував ліцею плакати, книги й брошури Інституту нацпам’яті про соратників Кудрявцева – військовиків Армії УНР. Ряcьківський ліцей планує обладнати музейний тематичний куточок, присвячений земляку. Тож Пустовгар вручив місцевим вчителям історії ще й два числа газети «Вісті Полтавського району», у якому оприлюднено нарис про Кудрявцева. https://polvisti.com.ua/novyny/narys-pro-general-horunzhogo-armiyi-unr-pavla-kudryavcziva/ Автором є теж уродженець села Ряська, активіст Спілки офіцерів України військовий льотчик, полковник ЗСУ Микола Зеленський. «Попереду створення брошур, документальних просвітницьких відео, пам’ятних знаків на честь Кудрявцева. Але цей нарис Миколи Зеленського є першою в Україні газетною публікацією про Кудрявцева. Таким чином вона із кожним роком набуватиме історичної цінності й буде вагомим елементом музейного куточка Ряськівського ліцею», – висловив думку Пустовгар.
До речі, за його ініціативи та мешканців с. Ряська й згідно з розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації у межах виконання законів «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті» вулицю Партизанська у селі Ряська перейменовано на честь Кудрявцева.
«Це був перший крок на шляху відновлення національної пам’яті про вашого видатного земляка-петлюрівця. Другий крок-це створення дитячого-юнацького куреня імені Кудрявцева. Дякую дирекції ліцею, вчителям, учням за те, що бережете пам’ять про борця за незалежність», – підсумував Олег Пустовгар.
Гості з Полтави, з Спілки офіцерів України та УІНП також зустрілися з місцевими волонтерами російсько-українського фронту, переглянули експозиції місцевого етнографічного музею та вклонилися пам’яті полеглих Героїв ЗСУ на Алеї в центральному парку села.
Довідково: Павло Кудрявцев народився 1873 року у козацькій слободі Ряська Костянтиноградського повіту Катеринославської губернії (нині село Ряська підпорядковане Михайлівській сільській раді Полтавського району). Походив із родини священика. Закінчив Костянтиноградську гімназію та Полтавську духовну семінарію. Навчався у Катеринодарському політехнічному інституті, з 3-го курсу пішов служити до 1-го Катеринодарського козачого полку. А ще опановував фах військовика у Новочеркаському козачому училищі (1909), звідки вийшов хорунжим до 1-го козачого Нерчинського полку Забайкальського козачого війська (урочище Київське, Далекий Схід). У складі цього полку на чолі 3-ї сотні брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у Російській імператорській армії — військовий старшина (помічник командира 1-го Нерчинського козачого полку).
З листопада 1917 року разом із іншими українськими патріотами взявся за розбудову Українського Генерального Військового секретаріату. З грудня 1917 року став соратником Симона Петлюри, виступивши на захист України від військового вторгнення з боку червоної, ленінської росії та білої, денікінської росії: співробітник Військового міністерства УНР; учасник вуличних боїв у Києві проти російських більшовиків у січні 1918 року; з березня 1918 р.—губернський комісар УНР на Полтавщині; 29 листопада 1918 року очолює 6-ий Полтавський корпус Армії УНР; згодом — помічник командувача Окремого Залізнично-Технічного корпусу Дієвої армії УНР; генерал-хорунжий Армії УНР (1920); із 29 травня 1919 року – начальник 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР; з 19 травня 1920 року — помічник військового міністра УНР, генерал-хорунжий Армії УНР. Помер від тяжких наслідків перенесеного плямистого тифу. Генерал-поручник Армії УНР (посмертно)
Представництво УІНП в Полтаві
