У Чернігові виробляють протези за німецькими технологіями з європейських та японських комплектуючих.
Микола Коломієць втратив ногу ще в 15 років. Відтоді 43 роки пропрацював на пивзаводі, виховав дітей та внуків, водить автомобіль і навіть танцює на штучній кінцівці.
У Чернігівському ортопедичному цеху готові так само ставити на штучні ноги бійців АТО. Абсолютно задарма.
Нещодавно тут з 3-денного графіку перейшли на 5-денний – готувалися, що роботи побільшає.
І військовим, і мирним громадянам, які постраждали на Донбасі, тепер не треба чекати, доки оформлять інвалідність, можна одразу звертатися до протезистів. Однак до місцевого цеху ніхто з них так і не прийшов.
Волонтери збирають по копійці шалені суми, щоб відправити солдатів на протезування за кордон. Однак фахівці кажуть, що усі витрати можуть виявитися марними: штучну ногу треба постійно підлаштовувати індивідуально. Тож треба одразу готувати гроші на постійні подорожі для обслуговування протезу. Або ж скористатися європейською якістю українського виробника.
Протез Чернігівського цеху обходиться державі близько 82 тисяч гривень.
