З поганого:
1. Сьогодні в гордій самоті тільки одна держава проголосувала в Радбезі ООН проти резолюції по Україні. Вона тим самим поставила себе вище всіх законів моралі нашої цивілізації, вище за бажання миру і вище права людства на безпеку. Ця держава - путінська Росія.
Можна сказати багато добрих слів на адресу Путіна. Але всі ми розуміємо, що він - психічно нездорова і неадекватна людина, це вже ясно будь-кому. А тому я хочу сказати не менш добрі слова за іншою адресою - ООН. Тобто механізму, який за визначенням має огороджувати світ від безумців на троні. Якщо система працює так, що один злодій і грабіжник може легко наплювати на думку всього світу, і світ нічого не може з цим вдіяти, то це неправильна система. І мене ніхто не переконає в протилежному.
Після сьогоднішніх подій ООН можна сміливо розпускати, на красивій будівлі в Нью -Йорку вішати табличку «Продається», а всі питання вирішувати у двосторонньому порядку. Якщо ООН і перестала подавати ознаки життя раніше, то сьогодні ми можемо констатувати навіть не клінічну, а біологічну смерть. Амінь.
2. Окупанти вкінець знахабніли. Сьогоднішній захоплення газорозподільної станції в Херсонській області - це вже поведінка господарів, які просто не бачать, кого тут боятися. Якщо Крим був кватиркою, через яку агресор вліз в Україну, то Херсонська область - це шафа, речі з якого він почав приміряти. І по руках йому, на жаль, ніхто не дає.
3. Завтрашній референдум в Криму все ж таки відбудеться. Путін наплював на всі міжнародні інстанції і структури, на думку міжнародної спільноти і позицію окремих країн, і доводить свій божевільний план до кінця.
За логікою, вже в найближчі години можуть початися неприємні події і на сході України - якщо Путін вирішив разом з «кримським» закрити і «південно-східне питання» (а на те вельми схоже).
Тут головне питання: що протиставить Україна і ті, хто її підтримує? Зупинити Кремль можуть тільки дії по демонстрації сили, причому в комплексі - у вигляді гри м’язами (поки з цього ми бачимо не особливо переконливі навчання Збройних сил України, та присутність авіаносця «Джордж Буш» в Середземному морі), економічних санкцій та політичного тиску. Чи спрацьовує це? Як бачимо, поки ні. На жаль.
З хорошого:
1. Сьогодні я (як, впевнений, і всі ми) остаточно зрозумів: на нас напала НЕ сусідня країна. На нас напав Путін і його кремлівська зграя. Розумні, сміливі і чесні росіяни сьогодні вийшли на вулиці своїх міст з головним гаслом: немає агресії проти України.
Не думаю, що це вплине на російське керівництво - цим засліпленим імперською ідеєю фанатикам плювати на думку власних громадян. Але ми, принаймні, знаємо, що сьогодні існує й інша Росія. Та, якій хочеться потиснути руку.
2. За деякими даними, дипломатичним працівникам провідних західних держав дозволили повернути в Київ сім'ї. Це може бути свідченням того, що на Заході не особливо вірять в похід Путіна на Київ. І це заспокоює.
3. У ситуації з висадкою російського десанту в Херсонській області на Арабатській стрілці є і позитивний момент. Точніше, відразу два.
По-перше, відразу ж висловив свій протест МЗС України. До цього якось складалося враження, що масові шастання російських військ по території України Київ взагалі не хвилюють.
А по-друге, російський десант, що висадився, досить швидко заблокували з боку Генічеська українські прикордонники і військові. Це ще не відсіч знахабнілим загарбникам, але вже й не звична шокуюча бездіяльність.
І дуже хочеться, щоб новий день приніс нарешті розуміння, що наш параліч закінчився. Адже нескінченна слабкість набагато більше провокує агресію, ніж демонстративна сила.
“Інформаційний Спротив“
Переклад УІС
