Я вважаю, є дві причини невдачі російського приазовського наступу, зупинки їх армії біля Маріуполя і початку мирних переговорів. Жодна з цих причин (н.м.д.) не пов’язана з кулуарними домовленностями правителів.
1. Необстріляність росіян. Їх щойно введені війська перебували у російському медіа-просторі, дивилися по ТВ про звитяжні перемоги ополченців, і вважали – варто їм перейти кордон, і фронт покотиться аж до Дніпра, легко, як у Криму. Натомість по ним несподівано вжарили, болюче і деморалізуюче.
2. Активність жителів Маріуполя. Місто почало заповзято готуватися до оборони, і стало очевидно, що без лютої стрілянини його не взяти. “Визволителі” не були готові влаштувати на вулицях пекло.
Маріуполь – замок на шляху до Криму. Замок, який їм треба терміново збити, бо скоро почнеться зима, шторми, і паромна переправа на Крим дуже ускладниться. Півострів опиниться в ізоляції.
Маріуполь – основний порт перевантаження вугілля, тобто морські ворота для імпортного палива, яке дозволить Україні пережити зиму без Донбасу.
Маріуполь дуже важливий, навіть з урахуванням, що в руках росіян Керченська протока. Якщо Росія спробує її блокувати, аби перекрити постачання через Маріуполь, – то вже мусить бути наступний етап війни. Зараз вона ще не може сказати, що “флот ополченців не пускає сухогрузи”.
Те, що їм не вдалося взяти Маріуполь єдиними наступом (н.м.д.) – провал російського генштабу, який і змусив Путіна піти на переговори.
