Батьки львівських школярів просять українські родини підписати петицію про припинення традиції відзначення «совєтських» свят. Текст звернення подаємо повністю:
«Дорогі батьки! Шановні вчителі!
Уся Україна скорбить за цинічно вбитими хлопцями-героями у Києві. Міста, містечка, села споряджають в останню дорогу учасників «Небесної сотні»: наших батьків, синів, дітей.
Ще кілька місяців тому ми не вірили, що в Україні, мирній, цивілізованій державі, може статися така трагедія. Ми не хочемо вірити зараз… Це сталося.
Не одна жінка зі слізьми на очах і тяжким серцем благословляла свого чоловіка чи батька, брата чи сина в дорогу, знаючи, що там, у Києві, небезпечно, що там його, без жодної військової амуніції, але озброєного ідеєю та відповідальністю перед майбутнім своєї дитини, можуть вбити, покалічити. Але кожна з нас розуміла: ЯК НЕ ВІН, ТО ХТО?
Зараз наші хлопці привезли зернятко віри у краще життя нашої країни. Ми ж повинні відчистити його від осколків попереднього злочинного режиму, відтерти від кіптяви чужинних ідеологій, посіяти його у своїх душах та плекати, поки не виросте з нього плід громадянської свідомості, який ми з гордістю зможемо передати наступним поколінням.
Пам’ятаймо, що ініціаторами цього революційного процесу стали студенти, хлопці і дівчата, народжені вже у незалежній Україні, а це означає, що вони не були обтяжені «совєтським минулим», вони не були жовтенятами, піонерами, комсомольцями. Вони не знали «червоних днів календаря», свят жовтневої революції і т.д. Настав час, коли ми повинні відмовитись від «ідеологічних залишків» псевдотрадицій сімдесятирічного минулого: «день защітніка родіни» та «восьмого марта» (як би їх не перейменовували). Сьогодні, як ніколи, ми бачимо, тих «защітніків», які по-звірячому б’ють лежачих, холодно вбивають беззахисних, а потім повертаються до своїх сімей «героями». Ми понад два місяці спостерігаємо як «жіноцтво», шановане «мартовскіми праздніками» приховує правдиві діагнози скалічених людей, судить напівсвідомих активістів, вітає дії «яструбів»…
Чи розуміємо те, що кожного разу, коли прийматимемо у ці дні подарунки, ми залишатимемо той «двадцять п’ятий кадр» у свідомості наших дітей, який буде заважати формуванню їх як вільної національної особистості?
Ми не маємо морального права ризикувати майбутнім наших дітей. Достатньо того, що переживаємо ми і пережили наші батьки.
Тому ми дуже вдячні тим учителям, які свідомо відмовилися від святкувань і привітань ще задовго до трагічних подій у нашій країні. Ми дякуємо тим, хто прививає нашим дітям почуття любові, патріотизму та поваги до правдивих національних свят.
Просимо підтримати нашу ініціативу – підпишіть петицію!
СЛАВА УКРАЇНІ!
Батьки 4-А класу НВК «Гроно» м. Львів»
https://secure.avaaz.org/ru/
