За даними опитування Фонду «Демократичні ініціативи», станом на серпень 2015 року рівень недовіри до прокуратури сягнув 67% і має тенденцію до подальшого падіння. При цьому Генеральний прокурор України Віктор Шокін не лише не активізовує роботу щодо просування реформи відомства, не кажучи вже про розслідування розстрілів на Майдані та причетності представників попередньої влади до корупції, а й всіляко ігнорує заклики як громадськості, так і міжнародної спільноти до цього. Навіть більше – веде системну боротьбу з тими, хто у його відомстві таки бореться з корупцією та опікується реформами. Так, заступника Генерального прокурора Давіда Сакварелідзе було суттєво обмежено в можливості курувати питанням реформування. Іншому ж заступнику, Віталію Каську, не лише постійно створюють перепони у діяльності щодо боротьби з корупцією в самій прокуратурі, а й намагаються його дискредитувати силами підконтрольних політиків та «громадських діячів».
Та, навіть не зважаючи на такий шалений опір та постійне гальмування реформ, команді Каська і Сакварелідзе вдалося досягти певних успіхів, перш за все у проведенні конкурсів на посади в прокуратурі. Серед них:
– вперше на керівні посади в місцевих прокуратурах будуть призначені люди, які пройшли однаковий для всіх, прозорий і неупереджений відбір, а не скористалися корупційними інструментами для просування по кар’єрній драбині. Це створило реальний стрес для системи, дало зрозуміти, що зміни неминучі, навіть якщо вони не будуть блискавичними;
– є всі шанси, що керівні посади в місцевих прокуратурах здебільшого займуть ті, хто раніше не очолював районні чи міські прокуратури. Більшість нинішніх керівників місцевих прокуратур навіть не увійшли до шістнадцятки фіналістів в прокуратури відповідних регіонів. До прикладу, до фіналістів у Київську місцеву прокуратуру №4 (Дніпровський район) не потрапив жоден із теперішніх керівників, так само як в Харківські місцеві прокуратури №4 і №5 (Московський, Комінтерновський і Червонозаводський райони). В більшості районних прокуратур великих міст серед 16 фіналістів є по декілька колишніх керівників прокуратур, але під час співбесід їм складуть серйозну конкуренцію інші якісні кандидати, а отже є велика ймовірність того, що лише одиниці з них будуть рекомендовані конкурсними комісіями для призначення.
Якщо будуть виконані обіцянки, які давав нинішній Генеральний прокурор в рамках реформи, то такий самий конкурс вже з січня розпочнеться на посади в обласних прокуратурах, а згодом – і в Генеральній.
Звісно, команді реформаторів доводиться витримувати шалений тиск як всередині системи, так і ззовні. Тому ми, як представники громадськості, не лише ґарантуємо контроль всього, що відбувається в прокуратурі, а й вимагаємо від її керівництва перестати імітувати діяльність і дати можливість команді реформаторів довести зміни в прокуратурі до логічного результату. Про будь-які випадки тиску, дискредитації, загроз життю та здоров’ю членам команди реформаторів у лавах ГПУ чи їхній сімей ми повідомлятимемо не лише українському суспільству, а й міжнародній спільноті. В Україні не має бути місця переслідуванням реформаторів у владі за те, що вони намагаються якісно виконувати свої обов’язки.
