artpole.lu
2 травня / 8 травня
садиба Мсциховського
Селезнівка / Алчевськ / Луганська область
за підтримки Польського Інституту в Києві та Австрійського культурного форуму
регіональний партнер: ландшафтна компанія GreenTerra
інформаційний партнер: Платформа
Події останніх місяців стимулювали АртПоле продовжити дослідження України та українців через мову, музику, ландшафти. Тож цього року ми запланували не одну, а три події — у трьох максимально віддалених географічно точках. Наші автори — традиційно — з усієї України. І інших країн. Всі три події передбачаються у форматі творчих лабораторій, де створюватимуться проекти, які ви зможете почути й побачити першими. Впевнені, що саме в живій взаємодії виникають такі необхідні зараз розуміння й довіра, ми починаємо.
2 травня
-
перформанс РОЗДІЛОВІ vol.1
Сергій Жадан (текст, голос), Олексій Ворсоба (акордеон), Влад Креймер (звук)
-
просторово-звукова інсталяція ДЗЕРКАЛО гаряча точка
Олена Костюк
-
малювання геліографіті спільно з Володимиром Бахтовим
8 травня
-
перформанс РОЗДІЛОВІ vol.2
Андреа Хандлер (танець), Олексій Ворсоба (акордеон), Влад Креймер (звук)
-
музично-поетичний діалог «Абрикоси Донбасу»
Марк Токар (контрабас), Любов Якимчук (текст, голос)
-
спеціальна подія — виступ поета Василя Голобородька
Вартість вхідних квитків на перформанси — 20 грн (кошти будуть направлені на підтримку садиби Мсциховського).
Попередня реєстрація обов’язкова — через обмежену кількість місць у садибі. Для Донецька і Луганська контакти незабаром (також і з питань транспорту; оновлюється тут http://www.artpole.org/archive/2014/2014_05_8-2_artpole-lu.html), для Києва та всіх інших областей —[email protected].
Поселення можливе в готелях Алчевська та Перевальська, у місцевих жителів в Селезнівці, передбачене також місце для наметового містечка.
Приєднатися до події у фейсбуку — https://www.facebook.com/events/304133756408439/306149242873557/?ref=notif¬if_t=plan_mall_activity.
Кожен простір повен своїми радіопередачами.
З кожного серця ростуть водорості й квіти.
Простір навколо садиби вимагає виваженості й обережності на кожному кроці — як місцевий сад зі старими дубами, туманом і поки невідомими нам істотами. Сад існував тут ще до того як підприємець Казимир Мсциховський вирішив побудувати садибу. Для цього він у 1905 р. запросив архітектора Сергія Гінгера, який пізніше увійшов в історію архітектури як автор багатьох будівель Санкт-Петербурга в стилі модерну й неокласицизму. У радянські часи чудова будівля використовувалася як база відпочинку, жіноча колонія, наркологічний диспансер. Далі — розкрадання й спустошення. І лише кілька років тому з’явилися люди, яким не байдуже, які вирішили очистити цей простір і наповнити його новими сенсами. З’ясувалося, що це можливо. Адже будівля досі функціональна, мало того, до наших часів дивом збереглися елементи оздоблення — паркет, ліпнина в танцювальній залі, кабінеті, зимовому саду, а також два каміни, облицьовані турецькими кахлями та дубом, і головне — величезні вікна і багато-багато світла.
+++
РОЗДІЛОВІ
Луганськ – Донецьк – Мінськ – Відень – Київ
автор ідеї: Оля Михайлюк
Все почалося з ідеї створити спеціально для простору садиби Мсциховського перформанс «Розділові», в якому поезія, музика та contemporary dance будуть існувати змінюючись, доповнюючи, надаючи твору та простору відкритості, непередбачуваності, весняних протягів. В якому поєднанні — покажуть результати нашої лабораторії 2 та 8 травня.
В цьому творі є Він, Вона та розділові лінії, які існують на земній кулі, виконуючи функцію відстаней. Труднощі подорожей колись надали їм характеру незаперечної реальності. Але кожного дня все менше часу потрібно на подолання простору, до того ж можна щомиті писати один одному, можна надсилати картинки й образи, можна дзвонити й чути голоси. Вони так і роблять — пишуть, слухають, рухаються один до одного, в той самий час — в різних просторах, в одному просторі — в різний час, як в нашому випадку. Саме тому проект матиме дві частини. В першій — цей простір буде наповнений його словами, в другій — її рухами. При цьому завжди існуватиме музика. Іноді вони самі свідомо креслять розділові, іноді хтось — жорстоко й боляче — робить це за них. Вони ніколи не зустрінуться. Хоча… раптом одного ранку всі кордони та лінії остаточно втратять сенс, розтануть і від них не лишиться нічого, зовсім НІЧОГО…
Наш проект присвячений дуже тонкій та зникомій матерії — матерії ніжності. А про ніжність говорити настільки ж просто, наскільки й безсенсовно. Саме тому виникає спокуса в розмові про неї застосовувати не так слова, як окремі літери, не так музику, як окремі звуки, не так танок, як окремі рухи. Адже ніжність це і є окремі рухи.
Сергій Жадан
АБРИКОСИ ДОНБАСУ
Донбас — це світ абрикосів та териконів, ніжний і трагічний світ. Це не плаский, а глибокий простір: вулицями ходять люди, мешканці шахтарських міст і селищ, а під ними прохідкою пересуваються шахтарі в касках. Зовні світить сонце, на якому стигнуть абрикоси, а під землею світять ліхтарі та гинуть люди. Заглиблює у цей світ поеми Любові Якимчук «Абрикоси Донбасу» імпровізаційна музика Марка Токаря, контрабас якого уміє розмовляти мовою людей.
ДЗЕРКАЛО гаряча точка
Олена Костюк: Проект виник три роки тому як глибинний протест проти того, що зникає ЛЮДИНА. Час, який почав розчиняти будь-які кордони, насправді почав грати проти чогось дуже важливого: «Ідея проекту постала від старих фотографій українців... Що мене завжди магнітило у цих фотографіях, то це погляд людей. Їх стан. Не знаю, чим це спричинено, але те, як вони дивляться, провокує в мені питання, хто вони і хто, відповідно, я. Я розумію той факт, що це люди моєї землі, я з ними пов’язана. Але це вже є моє минуле, воно насправді вже мені не належить. Що ж тоді провокує мене? Це точно не костюм і не те, що вони — українці. Це щось таке, що пов’язано з моїми основами, з людськими основами. Отже, стосовно цього всього виникла велика потреба «говорити» про це, а іноді навіть «кричати» про це, дивлячись на те, як ми потроху перетворюємося з живих людей на пластмасових ляльок китайського виробництва. Це хвороба світогляду і всесвітня глобалізація — процес всесвітньої інтеграції й уніфікації — відіграє у цьому неабияку роль. З’являється людина без імені. А безіменна людина — це нещасна людина, це ніхто».
І от раптом ці виснажливі місяці боротьби… Lustratio. Очищення через жертвопринесення. Ми всі це пройшли разом, починаючи від тої вже такої далекої осені. І далі йдемо. Це ніщо інше, як чудо, в центрі якого стала саме та ЛЮДИНА. Той же погляд, стан… І справа не в «костюмі», мові, поколінні… В чому справа? Є щось таке, що не зникає ніколи. Воно може ховатись, стискатись. Але не зникати. Це атом, який здатен відродити увесь всесвіт. Лише зусилля справжньої волі — і стається чудо. Хіба не так? І ще одне.Межа життєво важлива. Вона береже ядро. Кордони треба оберігати. Байдуже, яка величина території. Не в тому справа. Важливо не переступати межі.
ЛЕНДАРТ
Натхненний краєвидами, у яких химерно поєднуються природні й індустріальні мотиви, один з найвідоміших польських лендартистів Ярослав Козяра розробив для спеціальний проект — Сузір’я Метелика. За ескізами автора він буде втілений на одному з сусідніх териконів силами місцевих ландшафтних дизайнерів. Готує проект також харківський художник Віталій Кохан. Що ж до Володимира Бахтова, відомого як автор техніки геліографіті — малюнків живим вогнем у живому просторі — до реконструкції простору у такий спосіб він запрошує всіх охочих. Саме по собі дійство нагадуватиме містичний танок, проте фотоапарати зафіксують завершені вогняні малюнки.
