Дискусія: “Сидю оце і страдаю за мізерну депутатську зарплатню в 5 тищщ”

Сидю оце і страдаю за мізерну депутатську зарплатню в 5 тищщ гривників. Душа болить за пацанів – вони погрожують, що на ці гроші жити не зможуть і красти почнуть. І нам же ліпше напхати їм грошей в кишені, щоб спокуси не було…
І я собі подумав, що було б добре, якби гроші їм платила громада, яка їх вибрала. Не з бюджету, а громада з власної кишені. Усі скинулись по копійці – і багатодітні матері, і пенсіонери, і робітники, і вчителі, і криві, і сліпі. Зі списочниками троха важча ситуація, але і її вирішити можна, якщо закріпити народних вибранців за певними територіями.
От тоді громада могла б справді контролювати свого слугу народного, а він би не думав, що в парламент красти прийшов. Бо на окрузі йому за такі думки яйця б напуцували, а на дупі мальтійський хрест вишили шилом і дратвою…
Мо’ за якийсь час наші горопашні народовладці й привчились за народ дбати. І аж тоді, коли життя налагодиться і люди забудуть, як це жити від зарплатні до авансу – відвалим їм від щирого серця, щоб і на хліб вистарчило, і до хліба, і на коханку з елітним псом в буді під єврочерепицею… Чи то я тойво, задуже?