Вчора відбулася прес-конференція з приводу події, яка сталася в Куп’янському райсуді, а саме – суд над добровольцем батальйону «Айдар», хоча насправді проблема виникла набагато раніше і в черговий раз ставить під сумнів совісність нашої судової системи в цілому. Спікерами конференції виступили боєць батальйону «Айдар» Віктор Мельник і громадський активіст Юрій Лихота. Віктор Мельник докладно описав події, які трапилися з ним за останній рік, описав історію з таксистом, який після відчайдушних спроб «переманити бійця на свою сторону», або ж спровокувати його, вирішив посадити його за ґрати. Але найпарадоксальнішим є не це, дивуватися людям, які все ще впевнені, що на Донбасі російських військ немає, а українські солдати вбивають мирних жителів, тут діагноз зрозумілий, найабсурднішим є те, що представники правоохоронних структур вирішили сліпо підіграти провокатору. Коли Віктор описував послідовність подій, які з ним відбувалися: арешт (точніше заломлення), перевезення з міста в місто, на питання «за що мене заарештували?», Відповідали «ти сам нам все розкажеш», не дали права на дзвінок, і зрештою – харківське СІЗО № 27; на думку спадає момент з роману І. Багряного «Сад Гетсиманський», в якому описані скрижалі заповідей цієї установи: «була б людина – справа завжди знайдеться!» Так і тут, в один момент на телефоні раптово зник зв’язок, людина фактично зникла від зовнішнього світу на 2 місяці, але потім зв’язок вдалося налагодити.
Більше року хлопець перебував за ґратами, і тільки декілька днів тому Куп’янський райсуд змінив запобіжний захід на домашній арешт. Віктор Мельник вдячний в першу чергу польській журналістці Бьянці Залевській, нардепу, колишньому комбату “Айдара” Сергію Мельничуку та небайдужим активістам, які прийшли підтримати бійця в суді.
«І тим не менше дивує, настільки бездушним є ставлення до людей, які перебувають у в’язниці, а до воїнів АТО особливо», – ділиться враженнями Юрій Лихота. Вже близько року він займається подібною діяльністю, допомагає тим, хто стикається з відвертою несправедливістю з боку правоохоронних і судових структур: «Обурило те, що людина перебувала під слідчими діями грубо кажучи кілька днів, і його просто так взяли й посадили на рік у в’язницю. Людину, яка захищає нас з вами всіх, його просто закривають. Прокурор ніяких претензій не пред’являє – він просто повинен сидіти, не пояснюючи чому. Хоча є характеристики, довідки … »Щоб боротися з подібними ситуаціями активіст пропонує 2 умови: хороший адвокат і контроль того, щоб судді звертали увагу на документи, довідки, недоробки і судили, в першу чергу, по совісті.
Це вже не перший випадок, коли патріоти, військові, усі інші громадяни з активною життєвою позицією опиняються за ґратами. За ці 2 роки в нашій країні кількість політв’язнів перевищує показники за всі роки з моменту проголошення незалежності України. Це типова ситуація в Україні, яку потрібно терміново змінювати: система намагається боротися з будь-якими проявами інакомислення. Адже всі чудово розуміють, що рано чи пізно війна закінчиться, воїни повернуться з фронту і цілком вірогідно, що вони розділять боротьбу на місцях разом з активістами, іншими небайдужими громадянами, боротьбу з цією прогнившою системою, що є неугодним для нинішніх представників влади, які вже тривалий час намагаються загнати народ на дивани, за грати, під безкомпромісний контроль структур МВС і ЗСУ.
