Спілка Української Молоді в Україні (Київська міська організація) звернулася до Київради з проханням перейменувати бульвар Дружби Народів на бульвар Миколи Міхновського. У 2016 році виповнюється 92-га річниця з дня смерті визначного українського громадсько-політичного діяча, публіциста, першого модерного ідеолога української державної самостійності.
Київська громадськість вже неодноразово зверталася з проханням назвати одну з вулиць міста на честь видатного українця, що першим виголосив ідею необхідності повної державної незалежності України від Росії. Натомість, питання досі так і не вирішене.
У Спілці Української Молоді в Україні наголошують, що постать та ідеї Миколи Міхновського як ніколи є актуальними зараз, після Революції Гідності та під час війни з Росією.
Пояснюючи, чому саме потрібно перейменувати бульвар Дружби Народів, активісти зауважують, що «як показують нам актуальні події, “Дружба Народів СРСР”, про яку українцям так багато розповідала червона Москва, виявилася черговою облудою і прикриттям старих російських шовіністично-імперіалістичних планів із загарбання територій мирних сусідніх держав».
Окрім того, у Києві існує чимало об’єктів, названих однаково — на честь “Дружби народів”, але територіально зовсім розкиданих по території міста, що вносить незручності в можливості орієнтування містом для киян, та — особливо — гостей міста: бульвар Дружби Народів, Площа Дружби Народів СРСР, Парк Дружби Народів, Арка Дружби Народів тощо.
Контакти: 067 733 76 02 (Максим Кобєлєв)
Історична довідка:
Микола Міхновський народився 31 березня 1873 року в селі Турівка Прилуцького повіту (тоді Полтавська губернія), де його батько був сільським священиком. Навчався у Прилуцькій гімназії. У 1890-му році вступив на юридичний факультет Київського університету. Дев’ятнадцятилітнім він вступає до недавно створеного нелегального «Братства тарасівців», починаючи енергійну розбудову його найчисельнішої групи — київської, розробляє основні теоретичні та організаційні засади братства, яке вже тоді, в 1892 року, стало на шлях боротьби за «повну автономію України».
У січні 1898 р. Микола Міхновський переїжджає до Харкова, де відкриває власну адвокатську контору. Через два роки він бере участь у створенні першої української політичної самостійницької організації — Революційної української партії, організовує Установчий з’їзд та пише програму РУП, яку з часом видає окремою книжечкою під назвою «Самостійна Україна». У ній М. Міхновський проголошує думку, що кінець XIX століття є добою визволення націй, державна самостійність є головною умовою існування нації, а державна незалежність — національний ідеал у сфері міжнаціональних відносин. У 1904 році виходить друком брошура «Справа української інтелігенції в програмі Української Народної Партії». 1904 року Міхновський створює бойове крило партії — організацію «Оборона України», яка здійснила низку заходів з ліквідації символів імперіалізму (символів окупації) в Харкові, Києві та Одесі.
Під час Першої світової війни — поручик, служив у Київ. Разом з однодумцями розробив програму творення українського війська, яку з початком української революції 1917-1921 років активно втілював у життя. Засновник і керівник утвореного 16 березня 1917 Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, член Українського генерального військового комітету. Після початку протигетьманського повстання 1918 виступав за примирення сторін (гетьмана П. Скоропадського та Директорії Української Народної Республіки) та утворення коаліційного кабінету при збереженні гетьманату. Згодом жив на Кубані, учителював, працював у кооперації. 1924 повернувся до Києва, був там заарештований Державним політичним управлінням УСРР, після кількох днів допитів опинився на волі. Наступного дня після звільнення скінчив життя самогубством, проте обставини смерті не з’ясовані.
