У звільненому Лисичанську. Люди плачуть, радіють, дякують. Всю ніч бойові групи батальйону Донбас встановлювали контроль за віддаленими ділянками міста. Найбільший сюрприз очікував в Лисичанському РВВС. У місті захопленому терористами нормально сиділа купа “працівників міліції” у яких навіть була зброя. На питання “Чому не билися?” відповіддю було “а що ми могли проти них?” На питання “а чому не пішли з міста” у відповідь – невиразне мукання. Зброю вилучили, не місце йому в цих руках …
Про хороше. Відбили захопленого терористами зам.командіра бригади НГУ яка до нас намагалася взяти місто. Живий. Підполковник у реанімації, але тримається. Зараз їду діставати тіла командира бригади і загиблого сержанта. Земля пухом …
P.S.1 з ранку поспав дві години. Прокидаюся, а мені й кажуть “друже командир, нас всіх вночі убили”. Дивлюся в інеті і точно. Вночі. Всіх. Вирізали начисто. Кремлівські мрійники … Звертаюся до вражин і під триколором і під новоросскою ганчіркою і тим, хто, на жаль, ховаються під нашим рідним-українським. Дурилки Ви картонні, невже Ви не розумієте що нас вже не вбити? Це треба було робити раніше. А зараз-безглуздо. На наше місце прийдуть десятки тисяч нових. Поїзд пішов. Україна вже інша. І слава їй …
