Коли немає уявлення з чого почати, то можна от прочитати “Тотальний опір”, я його читаю не вперше, але моя пам’ять рибки Дорі говорить інакше:)
Концепції “малої війни” вже більше двох сотень років, звичайно ж треба озиратись на науково-технічний прогрес та досвід воєн, але загальне уявлення отримаєте.
Також уявіть собі, що наступна хвиля мобілізації зачепила і вас (а вона буде), а ви такі ж взагалі нічого не знаєте і на восьмому році війни, дев’яносто якомусь там дні зовсім цього не очікували. Або ж вас може торкнути не мобілізація, а особиста трагедія, де рішення прийматиметься емоційно. Це коли після особистої втрати від рук рашистських окупантів, єдиним шляхом життєвим вбачається вшанування ворожою кров’ю. А ви знов таки до цього не готові знаннями.
Що можна зробити? Елементарно шукати тих, хто ці знання вам може передавати, не провтикувати курси, бо воюючі інструктори не вічні. А вони практично всі зараз воюючі та дотичні.
Підіть на якийсь stop the bleed курс. Коли вам там сподобається, пробийте про курс для інструкторів і станьте тим рідкісним інструктором. Знайдіть, хто вчить пілотуванню бпла, бо зараз дрони вирішують — це очі, це все. Знайдіть для себе якусь вузьку тему і вичитайте все, що можна загуглити по типу якомусь запиту “мінно-вибухова справа”.
Також можна спробувати аналізувати війну не тільки з медіа відосів, бо там ми бачимо лише результат і то верхівочкою айсберга. Долучіть до ранкових новин Deep state map, та якусь толкову аналітику (не говорящі голови), тоді відпаде питання, як ми всі такі здогадались і почали вивозити рідних ще до 24-го.
Час на латешечку і стаут теж має бути, якщо є нагода, але робіть шось.
Автор: Євгенія Сєрая
