На запрошення активіста української громади міста Костянтинівка Ігора Бредихіна взяти участь у восьмих літературних читаннях, присвячених відомому дисиденту Олексі Тихому, 20 лютого відвідав міста Дружківку і Костянтиновку Тарас Рондзістий, директор Міжнародної благодійної установи «Центр національного відродження». Водночас на цей захід вже традиційно прибули син Олекси Тихого, відомий еколог Володимир Тихий та активна громадська діячка з Харкова, координатор Української Миротворчої Школи, голова правління Майдан Моніторинг Наталка Зубар.
До початку читань гості відвідали школу, де працював Олекса Тихий, і на подвір’ї якої напередодні було відкрито вже вкотре оновлений йому пам’ятник. Адже сепаратисти через патологічну ненависть до всього українського, з маніакальною наполегливістю нищать меморіальні споруди і місця пов’язані з пам’яттю про свого земляка.
По дорозі до місця проведення читань господарі ознайомили гостей з цікавою пам’яткою Дружківки – Дружківськими кам’яними деревами, вік яких становить понад 250 млн. років. Колись ці камені були сорокаметровими араукаріями. Зараз ці дерева збереглися хіба що в Південній Америці.
Самі читання відбувалися в центральній міській бібліотеці ім. Лесі Українки міста Дружківка. Під час заходу учасникам була зроблена екскурсія до етнографічного музею при бібліотеці, де вони змогли ознайомитися з відтвореною кімнатою О.Тихого та його речами, що були передані на збереження до музею.
Захід розпочав відомий публіцист, дисидент, в’язень радянських концтаборів Василь Овсієнко, який не зміг особисто прибути, тому вимушений був по скайпу розповісти про Олексу Тихого. Далі переможці відбіркового етапу – учні шкіл Краматорська, Костянтинівки, Костянтинівського району, Дружківки зробили презентацію своїх робіт на тему «Олекса Тихий і сьогодення». Журі у складі Володимира Тихого, Наталки Зубар, Тараса Рондзістого, а також головного редактора газети «Наша Дружківка» Євгена Фіалка, громадського діяча, директора екологічно-культурного центру «Бахмат» Володимира Березіна, голови товариства Олекси Тихого при Донецькій обласній організації ВУТ «Просвіта» Євгена Шаповалова оцінили представлені роботи. За підтримки Міжнародного Інформаційного центру Майдан Моніторинг, Української Миротворчої Школи, Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип», Міжнародної благодійної установи «Центр національного відродження» переможці й учасники читань були нагороджені книжними призами й грошовими преміями.
У зв’язку з тим, що в цей день вся Україна вшановувала пам’ять Героїв Небесної Сотні, українська спільнота Дружківки і Костянтинівки також проводила меморіальні заходи. Передавши організаторам віче у Дружківці брошури « Бандерофобия в русском сознании» і примірники газети «Шлях перемоги», Тарас Рондзістий і Ігор Бредихін за сприяння активної громадської діячки, доцента кафедри історії Краматорського економіко-гуманітарного інституту Ольги Барабаш виїхали до Костянтинівки, де взяли участь у віче, присвяченому місцевим героям, що загинули під час Майдану Гідності і проведення АТО.
Зібралося на площі до 150 осіб. Володимир Березін, як один з організаторів заходу, разом з друзями прикріпив фотографії п’ятьох мешканців області, які увійшли до Небесної сотні. Надав присутнім про події торішньої давності і про подвиг земляків. Наступні виступаючі також поділилися спогадами про полеглих героїв, яких знали особисто і мали за друзів. Останнім з виступаючих був відомий публіцист місцевої газети «Провінція» Ігор Бредихін. Після нього священики, що брали участь у скорботному вічу, запросили всіх до молитви і зробили поминальну відправу.
І хоч було чути, як здалека били гармати, і тривожно було на душі, знаючи здатність сепаратистів до терактів, та дивлячись на молодь, а саме вона домінувала у натовпі присутніх, поруч з щирим бажанням мешканцям цього славного краю миру та злагоди, міцніли впевненість і тверде переконання, що не зубах російським імперіалістам українці козацького роду. І саме мудре, що можуть зробити в Москві та «її грязь в Україні», це якнайшвидше припинити війну, а Росії забрати своїх одноплемінників чи гуртом чи вроздріб на свої простори безкрайні за Уралом, і, нарешті, українців залишити у спокою від своєї «братньої опіки», яка принесла кров та руїну на українську землю.
Прес-центр
Української Інформаційної служб
