Постраждалі від цього злочину можуть отримати не лише юридичну та медичну, а й матеріальну допомогу від держави. Повідомити про те, що з вами сталося, потрібно в органи місцевої влади або ж анонімно на Гарячу лінію 527.
У Львівській області встановлено 42 особи, які постраждали від торгівлі людьми. Це – 11 жінок, 28 чоловіків та троє дітей (двоє дівчаток і хлопець). За формою експлуатації ситуація така: 24 – трудова експлуатація, 11 – сексуальна. Доведено два випадки продажу дитини та 5 – втягнення осіб у злочинну діяльність.
Ці числа озвучила Уляна Дорош, завідувачка сектору сімейної політики департаменту соцзахисту населення Львівської ОВА.
«Йдеться про тих, хто звернувся до нас, хоча насправді ми розуміємо, що людей, які стали жертвами трудової та сексуальної експлуатації може бути набагато більше, – сказала вона під час пресконференції у Львівському пресклубі. – На жаль, говорити про такі проблеми у нас чомусь не прийнято. Люди соромляться і бояться осуду знайомих, сусідів, односельців. Ще до початку війни ми зустрічалися з постраждалими, які відмовлялися від допомоги, хоча й визнавали, що стали жертвами експлуатації. Вони не хотіли про це говорити. Упевнена, що коли завершиться війна, люди говоритимуть про такі речі більш відкрито».
Уляна Дорош нагадала, що Україна була серед перших країн Європи, яка 1998 року встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. Сьогодні у Кримінальному Кодексі України за цей злочин передбачено покарання у ст. 149.
«Львівська обласна військова адміністрація є обласним координатором у сфері протидії торгівлі людьми, ви можете звернутись в обласні чи районні адміністрації для встановлення такого статусу, – поінформувала Уляна Дорош. – Постраждала особа отримає одноразову матеріальну допомогу (сьогодні це 7 800 грн), а також медичну та юридичну консультацію».
Допомагають постраждалим також і громадські організації. Для прикладу, ГО «Жіночі перспективи» є виконавчим партнером Міжнародної організації з міграції. Тут працюють у трьох сферах: надають допомогу найбільш вразливим категоріям населенням, навчають фахівців і волонтерів, які скеровують постраждалих від торгівлі людьми в потрібні установи та займаються профілактичною роботою, інформуючи людей про можливі ризики.
«Є реальні та міфічні страхи, – зазначила Олена Кальбус, координаторка проєктів з протидії торгівлі людьми. – Іноді людина цілком усвідомлює, що проти неї здійснили злочин. Але страх перед експлуататором, вербувальником не дозволяє їй відстояти своє право на правосуддя. Вона боїться, що ці люди знають адресу, фінансовий стан та будуть мститися. І такі випадки помсти також трапляються. Тому людина має величезний сумнів, звертатися їй за допомогою чи ні. Але, на жаль, досить часто люди навіть не усвідомлюють, що стали жертвою експлуататорів. «Ну обманули, ну не заплатили, всяке буває. Але знайду інше місце і все буде добре», – так вони розмірковують. І не дивно, що потрапляють у пастку знову і знову».
В умовах війни, кажуть фахівці, немає чітко окресленого портрета потенційної жертви торгівлі людьми. У небезпеці – кожен, хто нехтує елементарною безпекою, незалежно від віку та статі. Виїжджаючи з територій бойових дій, люди готові погодитись на роботу в обмін на безплатне проживання та харчування, на дешеве перевезення без точного маршруту, безплатну або дешеву медичну допомогу в закладах без вивіски чи адреси, безплатне або дешеве проживання в місці, адреси якого не маєте або не можна перевірити. Всі ці фактори – значний ризик, але з відчаю українці не зважають на них.
«Під час дослідження агенцією Info Sapiens, проведеного на замовлення Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ), виявилось, що тільки 40% людей розуміють, що хтось може їх використати у своїх інтересах, – каже Олена Кальбус. – Натомість 11% людей щиро вірять, що ризику немає, якщо пропозиція надійшла від знайомих. А 26% кажуть, що взагалі не чули таких історій. Крім того, 53% опитаних вважають, що з ними таке навряд чи трапиться, а 32% твердо кажуть: «Ні, зі мною – ніколи!». Але вони дуже помиляються».
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну жителі Львівщини відчули великий потік вимушено переміщених осіб до регіону, який є прикордонним. Але найчастіше ВПО перебувають тут транзитом і рухаються далі у Європу.
«Аналізуючи статистику, ми помітили, що з людей, які прибули до нас з інших регіонів (а це близько 250 тисяч), лише 1% офіційно працевлаштувався, – розповіла Уляна Дорош. – Відповідно, переважна кількість людей шукає кращу долю за кордоном. Але не всі розуміють, що ризики є в будь-яких країнах».
Тим, хто залишився жити на Львівщині, намагаються допомогти й з працевлаштуванням, і з харчуванням та житлом. Уляна Дорош нагадала, що від липня у Львові працює Кар’єрний хаб, а також Центр допомоги врятованим – на вулиці Коперника у Палаці мистецтв. Тут є простір Дія молодь, де мама може залишити на три години дитину з волонтерами та зайнятись своїми справами.
«З вересня у нашій організації працює проєкт для осіб, які постраждали від різних видів насильства, – каже Олена Кальбус. – Людям надають не лише мікрогранти, а й певні інструменти, обладнання. Зараз у нас є п’ять центрів колективного поселення. Працюємо спільно над тим, щоб жінки, які там проживають, мали можливість для офіційної праці й не ризикували собою та дітьми».
Якщо ви стали жертвою торгівлі людьми – не мовчіть, звертайтеся до спеціальних відділів, які працюють при районних і міських адміністраціях. Для тих, хто став жертвою трудової чи сексуальної експлуатації, працюють телефони 527 та 0 800 505 501 Національної безплатної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.
