Що робити з радянськими пам’ятниками та які вулиці варто перейменовувати: рекомендації Експертної ради Мінкульту

Сьогодні в Медіа Центрі Україна – Укрінформ відбувся брифінг членів Експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму.

У заході взяли участь:

  • Олександр Ткаченко – голова Експертної ради, Міністр культури та інформаційної політики;
  • Костянтин Дорошенко – член Експертної ради, мистецький критик і куратор, публіцист;
  • Наталія Кривда – членкиня Експертної ради, докторка філософських наук, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
  • Олесь Доній – член Експертної ради, ідеолог, голова громадської організації «Центр досліджень політичних цінностей»;
  • Олександр Красовицький – член Експертної ради, директор видавництва «Фоліо».

ЕРадаПрачечная

За словами Олександра Ткаченка, з початку роботи членами Ради було розроблено та ухвалено низку рішень та рекомендацій з тим, щоб допомогти органам місцевої влади ефективно та у законний спосіб боротися з наслідками русифікації України.

«Безперечно, існує значне бажання громадськості у багатьох містах негайно знести, демонтувати чи розбити. Ми тільки «за» боротьбу з русифікацією, єдине – це варто робити у законний спосіб. Тому наші рекомендації не є законом, вони є орієнтиром для місцевих органів влади, як і у який спосіб можна було б діяти в тому чи іншому випадку. Саме тому ми вирішили вийти у публічний простір, щоб пояснити деякі речі, які в рекомендаціях можуть виглядати не зовсім зрозуміло», – повідомив Міністр.

Рекомендації та рішення Експертної ради стосувалися як загальних підходів подолання наслідків русифікації та тоталітаризму, так і конкретних питань, зокрема:

  • рекомендації щодо окремих категорій пам’ятників та монументів радянського часу;
  • рекомендації щодо російських імперських пам’ятників у Полтаві;
  • обговорення та експертні висновки законів, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді;
  • рекомендації щодо перейменування найбільш вживаних в Україні «російських» урбанонімів;
  • роз’яснення щодо дерусифікації, декомунізації та деколонізації.

Олександр Ткаченко зазначив, що з 24 лютого до МКІП надходить стабільно значна кількість звернень від громадськості та місцевих органів влади щодо долі тих чи інших культурних пам’яток. За цей час експертна комісія Міністерства з питань обліку культурної спадщини рекомендувала позбавити пам’ятного охоронного статусу кілька пам’ятників Олександру Пушкіну, Миколі Кузнєцову, Миколі Тихонову, Олексію Федорову, Григорію Котовському та багатьом іншим радянським діячам.

«Головне, на чому ми наголошуємо: росія впродовж багатьох десятиліть використовувала «велику російську культуру» як інструмент, знаряддя і поневолення народів, які мали нещастя опинитися під її володарюванням. Чому в Україні з’явилися і досі існують майже 400 вулиць Пушкіна? Це інструмент послідовної русифікації на території України. Коли мене запитують деякі західні колеги: «Навіщо ви боретеся з Пушкіним?», я постійно перепитую, скільки вулиць Пушкіна є у їхніх країнах. Пригадати крім однієї-двох вони не можуть. В Україні ж вулиць Пушкіна, Чкалова, Лєрмонтова, Гагаріна – десятки, якщо не сотні. І приходить усвідомлення, чому власне вони в Україні з’явилися: це інструмент насадження певної ідеології, певних наративів», – розповів Міністр.

За словами Костянтина Дорошенка, коли ми говоримо про демонтаж пам’яток чи перейменування топонімів, це не є забороною тих чи інших діячів, їхньої творчості чи забороною вивчення творів цих людей. Водночас після всього, що Україна пережила за час варварської російської навали, імперські знаки з українських публічних місць повинні зникнути.

«Інша справа – що вони можуть бути цікавими як витвори мистецтва або як приклади розвитку російської пропаганди та її наративів. Такі артефакти мають переноситися з публічного простору або до музеїв або до спеціалізованих парків, які можуть бути створені», – додав експерт.

Олесь Доній своєю чергою наголосив, що однією з найбільш важливих функцій Експертної ради МКІП під час російської агресії є саме просвітницька діяльність.

«Наші рекомендації – не сила. Ми не наказуємо прибрати пам’ятник Катерині ІІ в Одесі. Ми пояснюємо: чому це потрібно зробити, навіщо і яким чином. Це доволі нелегкий процес, але ми намагаємось детально роз’яснити, чому таких пам’ятників не може бути в українському публічному просторі. Бо там де є російські пам’ятники, потім приходить російський чобіт», – зазначив Олесь Доній.

Про системність насадження русифікації України також розповів Олександр Красовицький. За його словами, спочатку імперська, потім радянська, а зараз і сучасна росія послідовно применшувала значущість української культури та історії.

«Те ж саме стосується шкільної програми з літератури. Ми багато років вивчали окремо українську літературу, окремо російську, окремо зарубіжну. Насправді ж російська література – одна з частин великої зарубіжної літератури, і вона повинна мати там своє місце», – переконаний директор видавництва «Фоліо».

Важливою проблемою наразі, на думку Наталії Кривди, є відсутність проактивності окремих органів місцевої влади у питаннях ухвалення рішення щодо того чи іншого випадку у боротьбі з наслідками русифікації.

«У мене таке відчуття, що місцеві влади чекають, коли відбудуться акти вандалізму стосовно певних пам’ятних знаків чи пам’яток, щоб дистанціюватися від прийняття рішення і не нести відповідальність. Разом з колегами по Експертній раді ми досягли консенсусу: спосіб демонтажу має бути максимально цивілізований. Без кувалди, без руйнації, без варварства. Ми не можемо собі дозволити діяти так, як діють наші фізичні і символічні вороги», – резюмувала експертка.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа