Мало яка реформа викликала стільки опору, критики та дискредитації, як медична. Проти неї активно виступають як колишні корупціонери та соратники Медведчука і Януковича, так і нібито «демократична опозиція» в особі Тимошенко та «Батьківщини», та коаліція, яку представляє Богомолець.
Але на цьому фоні особливо виділяється постать давнього соратника Медведчука – Ігоря Шурми. Можна бути переконаним у двох речах: що завтра зранку знову зійде сонце, і що Шурма на годині питань до уряду вимагатиме відставки Супрун.
Цей, з дозволу сказати політик, здобув свою «популярність», коли був ключовим представником фракції есдеків у Верховній Раді в 2002-2006 рр., у час, коли його керівник Віктор Медведчук очолював Адміністрацію Президента Кучми. Ми всі добре пам’ятаємо і «темники», і політичний цинізм виборів 2004 року, за якими стояли есдеки і Ігор Шурма як їхній яскравий представник.
Але не лише політикою відзначився Шурма. Свого часу він працював у Львівському облздорові, де отримав доволі неоднозначну репутацію. Достатньо лише сказати про те, що він зробив «відомого» у Львові за «справою дітей» (незаконний продаж немовлят іноземцям) хірурга Б. Федака, до слова, свого кума, своїм помічником у ВР, а у 2010 році пролобіював його на посаду головного лікаря Харківської обласної клінічної лікарні. Але на цьому Шурма не спинився і нещодавно намагався допомогти Богдану Федаку стати начальником Харківського облздороввідділу. Цей намір гучно завалився через непогодження МОЗ цієї людини на посаду, через її кримінальне минуле. Загалом, перебуваючи з 2006 до 2014 року на посадах заступника харківського міського голови Добкіна та заступника голови Харківської ОДА того ж Добкіна, Шурма активно займався «реформою» медицини і, звісно, не без скандалів. Один із найбільш відомих в місцевих медіа – інсуліновий скандал 2006 року, коли Харківська мерія провалила роботу щодо закупівлі інсуліну і намагалась перекласти відповідальність на уряд.
Тож не дивно, що політики на кшталт Шурми і далі працюють подібним чином – брехня, маніпуляція, брехня. І лише заради одного: не допустити очищення охорони здоров’я від корупції, бо інакше вони заробляти не вміють. Не допустити появи в Україні якісної медицини, бо як лікарі – вони повні невігласи, а як політики стануть дуже скоро нікому не потрібні. Але їм не вдасться зупинити ту трансформацію, що вже почались, як би вони не намагались цього зробити.
