Чи були події 2 травня в Одесі навмисно організовані та чи можна було попередити загибель людей на Грецькій та в Профспілках? Про це у дискусії “”Запит на справедливість: справа 2 травня в Одесі” розповідали учасники “Групи 2 травня” журналісти Сергій Дібров та Тетяна Герасимова, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні Сергій Курносенко, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач Борис Херсонский та художник, директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд.
“За ці роки події 2 травня обросли численними міфами, що ускладнює розуміння навіть тих речей, які наочні та очевидні. На жаль, ми часто маємо справу із сліпою вірою людей у те, що і як відбувалося, і ця “віра” просто нівелює та відкидає усі встановлені факти, відновлену хронологію, зібрані докази та інші раціональні аргументи”, – коментує ситуацію Олександра МАТВІЙЧУК, голова правління Центру громадянських свобод.
Учасники відновили хронологію подій, обговорили логіку розгортання основних сутичок та початку пожежі у Будинку Профспілок, а також окреслили основні напрямки, по яких ведеться розслідування всі ці роки. Ця розмова стала спробою дати відповіді на непрості питання відсутності прогресу у розслідуванні справи та на низку міфів, що досі існують в інформаційному дискурсі стосовно подій в Одесі 6 років тому.
“Загиблі 2 травня в Одесі – це в першу чергу жертви тотальной корумпованості і деградації української влади. Саме ця корупція спричинила події на Майдані. Саме влада не забезпечила мир і спокій на вулицях напередодні і в той день. Саме влада не змогла вчасно погасити пожежу. І не варто дивуватися, що та сама влада виявилася нездатною ефективно розслідувати всі ті події. На жаль, така ситуація триває досі”, – переконаний Сергій ДІБРОВ, журналіст, учасник “Групи 2 травня”.
“Україна повинна розслідувати усі вбивства та насильницькі смерті під час подій 2 травня 2014 року в Одесі та притягнути усіх винних до відповідальності. Родини усіх жертв мають право на правосуддя і справедливість”, – заявив Сергій КУРНОСЕНКО, спеціаліст з прав людини Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні .
Найбільш кричущою й нагальною проблемою з розслідуванням і правосуддям щодо тих подій залишається неефективність та низька якість досудового розслідування, зокрема питання недбалості одеських правоохоронців, працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших службовців. Учасники дискусії зазначили, що розслідування подій 2 травня 2014 року досі не проведено в повному обсязі, що порушує право потерпілих на справедливий суд.
“Розслідування подій 2 травня було фактично провалено. В результаті до судів надійшли обвинувальні акти з великою кількістю помилок, відсутніми або неприпустимими доказами. Тож не дивно, що кілька судових процесів просто топчуться кілька років на місці. Своє право на справедливий суд, гарантоване їм українською державою, багато потерпілих будуть відстоювати в Європейському суді з прав людини”, – вважає Тетяна ГЕРАСИМОВА, координаторка “Групи 2 травня”, журналістка.
Розслідуванням так і не були встановлені обставини загибелі в центрі Одеси Андрія Бірюкова, Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколи Яворського. Підозрюваний у вбивстві Ігоря Іванова встиг сховатися на території Придністров’я. Справа про вбивство Євгена Лосинського п’ять років слухається в одеських судах.
“Юридичний аспект проблеми розбиває масштабну подію на дрібні історії. Тобто ми розбиваємо ці події на дрібні скалки аби зібрати їх знову. Тут важлива цілісна оцінка – а що це було? І нам потрібно би було (ні, не нам в рамках дискусії, комусь іншому) ввести 2 травня у контекст трагічних подій того часу” – додає Борис ХЕРСОНСЬКИЙ, клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач.
