9 липня виповнюється 79 років відомому поетові, громадському діячеві, учасникові руху шістдесятників Ігореві Калинцю.
Народився І. Калинець у Ходорові на Львівщині. Закінчив філологічний факультет Львівського університету. Попри величезний талант, твори цього поета в радянські часи не публікувалися. Причина – інакодумство та небажання торувати зручним шляхом соцреалізму.
За активну участь у дисидентському та правозахисному русі отримав дев’ять років радянських тюрем, таборів та заслання (1972 – 1981). Вірною його соратницею та однодумницею була дружина, поетеса Ірина Стасів-Калинець. Разом вони пережили суворий контроль КГБ, переслідування, звільнення з роботи, неволю, позбавлення права на творчий самовияв, вимушену багаторічну розлуку, відірваність від Батьківщини та родини, в першу чергу – їхньої єдиної доньки.
Для опозиційного до радянської системи поета єдиною можливістю донести своє слово читачеві був самвидав. Саме одна з його самвидавних збірок під символічною назвою «Підсумовуючи мовчання. Книга актуальної лірики» тепер зберігається у фондах Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького». Невелика за обсягом, 70 аркушів, розміром 13×18 см, прикрашена фотоілюстраціями графіки художника-шістдесятника Романа Петрука, друга та однодумця автора. Тверда, ручної роботи червона обкладинка, обтягнена тканиною, зі шкіряним корінцем. На книжечці стоїть штамп судової експертизи. Дана збірка проходила, як об’єкт №1 з-поміж інших самвидавних матеріалів, вилучених у подружжя Калинців.
Християнська символіка, як от портрет євангелиста Іонна чи зображення хреста, сакральний зміст, неприйнятна для соцреалізму форма, а ще звернення до заборонених тем та згадка замовчуваних імен, в радянській дійсності перетворювали збірку поезій у знаряддя злочину, а її автора у злочинця.
Дана збірка була вилучена під час обшуку у помешканні Калинців 12 січня 1972 року, коли арештували Ірину Калинець. Після арешту Ігоря у серпні того ж року вона стала речовим доказом його «антирадянської діяльності» Зокрема, у постанові про притягнення як обвинуваченого від 18 серпня 1972 року збірка «Підсумовуючи мовчання» фігурує, як один з основних доказів слідчих КГБ:
«В тому ж 1970 році восени Калинець написав вірші, упорядкувавши їх у саморобну збірку «самвидава» під назвою: «Підсумовуючи мовчання». Ці вірші він присвятив двічі судимому за антирадянську агітацію та пропаганду Мороз В. Я., якого Калинець порівнює з Христосом, вбачає в ньому національного героя України.
В цьому «творі» Калинець викладає націоналістичні антикомуністичні тенденції, спотворює і фальшиво показує радянський лад, дружбу радянських народів, національну політику комуністичної партії. Зокрема він пише:
«… Всі герби знаті нашої
в чужинецьких руках
всі герби ремісницькі
в чужих руках
всі міста наші
з гербами зайд».
Вірші Калинця «Підсумовуючи навчання» просякнуті ненавістю до радянського державного і суспільного ладу і до самої радянської України. За те, що український народ не підтримує «мученика» Мороза Калинець ображливо називає його «юродивий народець».
Збірку «Підсумовуючи мовчання» Калинець розповсюджував серед своїх однодумців, передавши окремі примірники арештованим за антирадянську діяльність Чорноволу В. М., Стусу В. С., Плахотнюку М. Г., Світличному І. та іншим.
Крім того, збірку «Підсумовуючи навчання» Калинець передав для надрукування закордоном, де вона видана у Мюнхені антирадянським націоналістичним видавництвом «Сучасність» у 1972 році» (Із матеріалів кримінальної справи І. Калинця. Оригінальну орфографію збережено).
Варто відзначити, що співробітники КГБ помилялися щодо дати виходу збірки закордоном. Насправді вона побачила світ у 1971 році.
Слідчі КГБ ретельно і прискіпливо аналізують кожен рядок поезії, вишукуючи там «ворожі ідеї». Особливо не подобається їм один вірш «Тренос на ще однією хресною дорогою», у якому автор змальовує судилище над В. Морозом у 1970 році. Мине трохи часу і цими рядками можна буде описати долю декількох десятків українських дисидентів, зокрема і самого І. Калинця:
На Голгофі
провінційного суду
Твоє світле лице
частоколом гвинтівок
відгородили
самотньо
двигаєш хрест
таке ще немічне
наше плече
змахнула Україна
з ока потаємну сльозинку
Господи
аж світиться
прозорий гурток
плакальниць
але вигодувала ненька
власним шпіком
легіони шпиків
і ті два
що були розп’яті
побіч Христа
нині
маскують
високу Голгофу
галуззям кодексів
у прокурорській тозі
ховають
розбійницький ніж…
«Тренос» у рецензії, зробленій за дорученням КГБ трьома доцентами філологічного факультету Львівського університету названий «шкідливим з політичної точки зору». На думку рецензентів, «ідейно чужими» є й інші твори, а сама збірка – «явний ідеологічний випад проти радянського ладу». В ній автор «свою антикомуністичну тенденцію навіть не завуальовує в якусь ускладнену форму, а відверто, неприховано проповідує націоналістичний дурман».
Після виходу на волю І. Калинець більше не пише віршів. Називає себе тепер імпресаріо поета Калинця. Однак продовжує радувати своїх шанувальників казками для дітей, перекладами, літературно-критичними та публіцистичними творами. Після смерті дружини впорядкував та видав її інтелектуальну, творчу спадщину, кореспонденцію та спогади про неї у багатотомному виданні.
Ігор Калинець один з незаперечних моральних авторитетів сьогодення, котрий продовжує відігравати активну роль у суспільному житті.
