Йосиф Сірка
Хочете перемогти Росію? Здолайте
Росію у собі. Росіяни йдуть «спасати своїх»,
адже, для них кожен російськомовний – свій…
Російська мова в українських містах стала
приводом для цієї війни і основною причиною
ваших нинішніх поневірянь, зруйнованих доль,
будинків… ця війна буде тривати, допоки в Україні
буде звучати російська мова… Антін Мухарський
Ці слова промовив відомий письменник, актор, телеведучий Антін Мухарський 7-ого листопада н.р. у своєму зверненні до російськомовних українців з порадою перейти на українську мову. Пан Мухарський пригадав співвітчизникам, поведінку московитів протягом майже 9 років російської війни проти України. За той час постраждали не тільки російськомовні, але й решта українців.
А.Мухарський пригадав всім те, що кремлівський неосвічений «історик», неук «мовознавець», аматор «полководець», диктатор «всея Росії» Путін вже давно маячив про «один народ, один язик, одну віру». Щоправда, ніхто до цих вигаданих тверджень не ставився в Україні поважно. Якщо правду казати, то російськомовним українцям і на думку не спало, що саме за вживання російської мови вони стануть жертвами імперських мрій московитів.
Тому А.Мухарський нагадує тим, що ще не залишили Україну і тим, що виїхали до країн Европи, до США, Канади та навіть до Азійських країн – перейти, нарешті, на українську мову. Щоб перехід став легшим, то він запропонував навіть книжечку: Як перейти на українську.
Цивілізованій людині важко уявити ситуацію, до якої привела 300 річна імперська мовна політика московитів в Україні. Спочатку вони забороняли українські книжки, потім школи. Коли вже досягли повної русифікації декотрих реґіонів України, то імперія розлетілася, але, на жаль, ідея ВЕЛИЧІ збереглася не лише у облізлих головах деяких політиків, але й КГБівської церковної гієрархії. Слід зазначити, що комуністична імперська політика від царської відрізнялася лише тим, що на чолі імпрерії стояв не цар та царський двір, але Ґенеральний секретар та політбюро КПСС.
Нормальною поведінкою понімеччиних чехів, змадяризованих словаків, чи закарпатців була охота вивчити своє рідне – коли звільнилися від окупації. Вони засновували свої школи і вивчали заборонені рідні мови. Тому, з проголошенням незалежности (1919), коли і Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини – чехи, словаки та русини-українці отримали свої школи.
Україна, якою і після проголошення правили комуністи, ще й досі не запровадила остаточно українські школи, бо самі вчителі ще послуговуються переважно російською поза уроками.
Та чи не найбільшим пропаґатором української мови повинні б бути ЗМІ на чолі з телебаченням?! А тим часом, Закон про державну мову щодня порушується не тільки у школах, крамницях, державних установах та і у тзв. мовних квотах радіо та ТБ. Ворогам всього українського вдалося обдурити і досвідчених журналістів, які через різні програми набули популярности. Зокрема нашу увагу привертають такі імена: Портников, Ганапольський, Висоцький, Березовець, Цимбалюк (який після повернення з Москви довів, що не забув українську) та всіх не перерахуєш, але від них можна було очікувати принципової поведінки стосовно функції і ролі державної.
Гадаю, що шукання «ширшого кола глядачів, слухачів» мовою окупанта є самообдурюванням, бо дев’ятий рік вбивства, руйнування міст та сіл, грабування, депортації дітей та батьків російськомовних, нищення навіть церковних святинь, включно з церквами та монастирями Московського патріархату, є достатнім свідченням того, що шукти потрібно не «широке коло» слухачів та глядачів.
Здоровий глузд підказує, що було б справедливо, коли б журналісти допомогли російськомовним громадянам позбутися небезпеки смерти, якою їм загрожує «визволитель»-окупант, який вже довів своє «визволення» маріупольців та десятками тисяч цивільних та дітей – вбитих і покалічених. Вже і російськомовні ЗМІ згадували число жертв путінського «визволення» в Україні – 100 тисяч! А коли б хоч після 20-ої річниці вся Україна заговорила українською, то Путін був би не міг розпочитнати війну, яку він назвав «визволенням русскоязичного населенія».
Слід звернути увагу також на телеканали, які підпорядковані ОП, зокрема, на ще «свіжий» Freedom, який чомусь нагадує московське «Останкіно», бо живі свідчення, чи коментарі українською негайно перекладає на російську. Зрештою, і постійні інтерв’ю, які появляються на колишніх каналах оліґархів, провадять з російськими, чи російськомовними «експертами», а часто – задля «ширшого кола», заставляють україномовних гостей (політологів, військових фахівців, політиків, державних службовців) відповідати російською. Невже ж така велика «авдиторія» орків»від принципу поваги до державнлої мови?!
Вплив руZZкого міра на українські ЗМІ, зокрема на декотрі телевізійні канали, можна прослідкувати саме у посиленій появі в інформаційному просторі України російськомовного продукту під фальшивою вивіскою «ширшого кола». Цей засіб кремлівської пропаґанди успішно впливає на російськомовне «населеніє», яке, у цей спосіб, забуває про те, що саме язик путіна став причиною не тільки їхнього горя. Перетворений відомий імперський девіз: «Там, где березка, там русская земля», путін «модернізував» на: «Там, где руZZкое слово – там руZZкий автомат вбиває».
Отже, щоб побороти людиноненависницьку кремлівську пропаґанду, то слід українським ЗМІ не шукати «ширше коло» серед чужих, але поширювати коло своїх і тих, яким минуле забрало їхню мову, або не давало вивчити мову народу, який споконвіку жив на своїй території. Тому пригадайте пораду Т. Шевченка: «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!», який саме своїм словом допоміг нам сформувати й стабілізувати націю.
Біблійного «блудного сина» батько помилував і з любов’ю обняв, а українських російськомовних співвітчизників окупант змусив стати «блудним» населенієм, яке не знає свого «роду і племені». Тому дуже доречним повинні б стати мовні «обійми» усіма ЗМІ російськомовних співвітчизників рідним українським словом, яке заборонялося протягом 300 років, щоб зробити народ блудним населенієм без роду й імени. Але для цього потрібно і самим працівникам ЗМІ, різним експертам та політолоґам зрозуміти першопричину імперської війни з 2014 р. – російськість у різних варіянтах, з яких руZZкий язик став основним.
Тому слід твердо затямити слова нашого Батька Тараса: «Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь…». Та незабувати, що російською розбудовуватимете лише імперію, а герої України гинуть за українську Україну, а не за імперську Московію!
Торонто, 10.11.22 р.
