Під час напівфінального поєдинку Ліги Європи між леверкузенським «Байєром» та італійською «Ромою» вболівальники німецького клубу вшанували полеглих у новітній війні з Московією українських Героїв.
Німці вивісили банер «Герої не вмирають – підтримуємо фонд «Трибуна Героїв»». Цей український благодійний фонд допомагає увіковічнити подвиги футбольних фанатів та підтримує їхні родини. Тішить, бо окрім декількох десятків тисяч уболівальників на стадіоні, банер побачили мільйони по всьому світу, які спостерігали за цим поєдинком високої футбольної ваги.
Декілька днів згодом, у матчі світової першості з хокею в Чехії, що в ньому змагали Казахстан та Латвія, вболівальники балтійської країни поруч із своїм стягом вивісили й прапор України. Відтак, додалося ще й знамено Польщі. Діялося в Остраві. Після першого періоду організатори турніру попросили зняти синьо-жовтий прапор. Міжнародна федерація хокею пізніше аргументувала заборону тим фактом, що національна команда України не бере участі в чемпіонаті світу. Дивне пояснення.
Міжнародні змагання в демократичному світі може відвідувати будь хто, незалежно від громадянства. Так само він може прийти в національних кольорах своєї країни чи з її символами. І до бабці ходити не треба, що, якби в першості не брали участі, скажімо, США, Велика Британія чи ФРН, а їхні прапори були на трибунах, організаторам і в голову не прийшло б забороняти їх. Прикро, що до цього неприємного чину вдалися в дружній нам країні. У Леверкузені так само українська команда не брала участі, але жодних зауваг не було.
Неприємності події додає ще й той факт, що напередодні відкриття чемпіонату світу Міжнародна федерація хокею заборонила приносити на матчі прапори та будь-яку іншу атрибутику так званої Росії та Білорусі. З цим усе зрозуміло. Терористам і вбивцям не місце з-поміж людей. Цивілізований світ їх цурається. З якого дива організатори вдалися до ганьби й заборонили українське знамено? Очевидно, маємо з’ясувати на офіційному рівні.
Москвинські метастази глибоко вкоренилися і в багатьох міжнародних спортивних федераціях та організаціях і всіляко злодіють. В Італії відбувалася одноденна гонка «Віченца – Біонде», що в ній першим дістався фінішу москаль Віктор Бугаєнко. Дивно, що цього репрезентанта кривавих нелюдів взагалі покликали змагати. Та італійці пішли ще далі, під час нагородження переможців вони включили так званий гімн так званої РФ. Видко, що кацапа допустили в ранзі нейтрального спортсмена, але звучання їхнього нібито гімну – грубе порушення правил Міжнародного олімпійського комітету. Про який нейтралітет йдеться?
Тут знову мала б відреагувати держава Україна, зокрема її Національний олімпійський комітет. Але чолить його такий собі друг москальських «фсбшників», з якими в нього на Московії був (а може й дотепер є) спільний бізнес, колишній регіонал і прибічник всього іншого, ворожого Україні, Вадим Гутцайт. Таких клерків вистачає й нині, в часі чергової війни супроти відвічного ворога. Не бракує й з-поміж спортсменів.
Василь Ломаченко, знаний підтримкою москвинської так званої церкви в Україні та й усього іншого ворожого, під час підготовки до чемпіонського бою в легкій вазі за пояс версії IBF проти австралійця Джорджа Камбососа, провів відкрите тренування та зустрівся з представниками української діаспори Зеленого континенту. Напевне, австралійські українці не свідомі позиції Ломаченка, бо прийшли доволі масово, у вишиванках, із національною символікою. А що їхній гість? Він зодягнув на зустріч у Перті футболку із зображенням … білого голуба, який вважається символом миру. Себто, він за мир. Не за перемогу України, не за припинення москалями війни і повернення на свої болота, а натякає на нібито обопільну провину, на якийсь конфлікт тощо. Прикро, бо цю особу, яка понад два роки вперто відмовляється називати Московію агресором, тепло вітала українська діаспора.
Далі – більше. Здолавши цього Камбососа, у тренувальному таборі якого був і боксер-кацап, що виправдовує злочини Московії в Україні, подякував Ісусу Христу і «також хочу сказати велике дякую своїй команді, своєму батькові, моєму тренерові, сім’ї, дітям, друзям». Про Батьківщину, в якій нині ллється кров, про війну, про українських Героїв – ані пари з вуст. Так, ніби все гаразд. Ще додав, що «хочу повернутися додому та провести час із сім’єю».
Інший знаний у спортивному світі, футболіст Анатолій Тимощук, судиться з Українською асоціацією футболу, подавши позов до Спортивного арбітражного суду в Лозанні. Впродовж тривалого часу він виступав на болотах, за санкт-петербурзький «Зеніт», відтак увійшов до тренерського складу цього клубу. Із початком широкомасштабного вторгнення жодним чином не засудив агресію і далі працює в Московії. За аналогією з Ломаченком, для годиться, щось там просторікував про мир.
Його небезпідставно підозрюють у співпраці з так званою ФСБ Московії. Колишня дружина звинуватила в підтримці вторгнення та злочинів московитів в Україні, зокрема у вбивстві українських дітей. Тимощука позбавили всіх титулів і нагород, тренерської ліцензії. Рада національної безпеки та оборони також наклала на нього санкції. Аби оминути їх, Тимощук, нібито, прагне нині оформити паспорт громадянина Румунії.
Маємо кротів і з-поміж уболівальників. На важливому поєдинку львівських «Карпат», який вони проводили в Полтаві проти однойменного клубу і завдяки перемозі в якому повернулися до еліти українського футболу, фанати «зелених левів» виявили такого собі Ігоря Шурму. Знаний львівський прихвостень Медведчука, промоскальський колаборант. Не визнав так звані днр і лнр терористичними організаціями. Не голосував у Верховній Раді за визнання Московії країною-агресором. Був проти заборони комуністичних символів, не визнав Голодомор як геноцид українського народу, публічно ігнорував вшанування жертв. Не раз обирався в депутати від злочинних СДПУ(о), Партії регіонів, блоку «Не так!». Був радником харківського міського голови Добкіна, підтримував Януковича в часі Помаранчевої революції. 2006 року цей Шурма заснував організацію «Системи воєнізованих ігор молоді», що передувало створенню злочинних і заборонених в Україні «Оплоту» та «Антимайдану». Його син Ростислав, із листопада 2021 року, працює заступником Керівника Офісу Президента України.
За всі ці «подвиги» Шурму старшого обливали у Львові свинячою кров’ю. Цього разу, на трибуні в Полтаві, з ним було проведено чергову виховну роботу. Пікантності ситуації додає той факт, що нинішній наставник «Карпат», відомий фахівець Мирон Маркевич багато років дружить із Шурмою.
Дивні метаморфози.
Як і під час нещодавнього фіналу Кубка України між «Шахтарем» і «Ворсклою», що відбувався у Рівному. Лунали козацькі марші, національний Славень, арена потопала в «жовто-блакитних» і «червоно-чорних» кольорах, банери прославляли ЗСУ, закликали звільнити полонених «Азову» та інших Героїв, гравці вийшли огорнуті прапорами України…
Щойно пролунав сюрчок про початок гри, як полем понеслося: «Бєй», «Атдай пас», «Так стаять», «Дєржітє єво», «Двігай», «Платнєє»…
Григорій Жибак
