У 1976 році референтура Юнацтва ОУН склала і видала друком вишкільний збірник ідей і правил Юнацтва ОУН під назвою «Іди за мною!». Ця збірка кілька разів перевидавалася в Україні, в тому числі і видавництвом «УВС». Пропонуємо увазі читачів вступну ідеологічно-світоглядову статтю з цієї збірки.
Ред.
Бути націоналістом – це значить мати правильне й належне відношення до історичних і сучасних життєвих і державницьких аспірацій української нації.
Відношення до своєї нації є основним критерієм і підставою суспільної моралі й етики, тобто способу поступування в громадському житті.
В центрі тої моралі й етики стоїть не моє «вельмишановне «Еґо – Я», ніким не зв’язаний індивід. Він є важний і з-поміж інших вибраний, він є в центрі уваги остільки і наскільки свідомий, що:
«Я є частиною моєї української нації і всі мої прямування є до нації і всього, що випливає з її потреб».
Це й є те націоналістичне відношення до найважливішого, яке українець-націоналіст собі усвідомлює. Свідомість такого націоналістичного відношення диктує властивий спосіб поступування супроти всіх суспільних явищ, вона диктує громадську мораль.
Громадська мораль то не нудносолодкаві і дрібно-міщанські чесноти «жити зо всіма в гаразді, святого спокою ради», але це основа відповідальності і роботи для добра нації. Співвідносини індивідів – не є ще ціллю. І які б вони не були «чудові», вони є фальш і позірність, якщо не випливають з відношення до нації.
Український націоналізм є світоглядом і функцією української нації. Це окрема система ідеологічних вартостей, це також політичний рух. В конкретній організованій формі він виступає тепер як ОУН. Видима, втілена в Організацію ідея, нормує відношення члена до нації, робить його гідним, близьким, всепричетним в нації. Таке гідне, близьке і безпосереднє відношення до нації і є націоналістичним поступуванням і націоналістичним буттям – націоналістичною мораллю!
Зробити це самому тяжко, а часом неможливо. Це треба робити спільнотно, в організації – в Організації Українських Націоналістів. Тут зібрана ієрархія вартостей і перманентне усвідомлення поступування, жертви друзів, боротьба, що є і спомином минулого, і політичним життям… Це життя, – власне, історичне, політичне, – маємо тому, що «тамті» були і діяли перед нами.
Наше історичне життя є куплене великою ціною. Його треба зберігати, в ньому жити і його поліпшувати, а насамперед любити свою націю, любити понад усе, до границь, де вже сягає надлюдське – Боже. Націю свою, виплекану, вирощену, що сповняє Божі заміри, улюблену, віддати маємо її Творцеві, як талант, помножений власною волею, яку Бог дав усім однакову.
Люби Українську Націю понад усе! Люби Господа Бога твого через націю твою, бо така воля Бога, що сотворив тебе на свій образ і подобу. Твоя нація складається з мільйонів таких як ти, тому вона, як цілість минулого, сучасного і майбутнього, є помножена образом і подобою Бога. Хто каже, що він «понаднаціонально» любить Бога і тому не сповняє обов’язків супроти своєї нації, – той говорить неправду. Він, крім себе, не любить нікого.
Бути націоналістом – то, передовсім, поважно всі ці справи трактувати. Націоналізм як система вартостей є великою силою, силою, що діє і формує психофізичне життя українця, а через те й української нації. Безперервне стремління бути ліпшим, зробити більше – морально ушляхетнює його.
Ірландські націоналісти називали себе «чистими», саме тим і свідчили повсякчасне й послідовне, щире і чисте відношення до справ своєї нації. Зберігання і часте повторювання «кодексу поступування» супроти своєї нації робить членів добрими, чистими і є доказом, де є їхнє серце і їхня любов. І це, а не щось інше дає можливість і вмілість ліпше й глибше націоналістично думати й діяти.
Націоналізм – то передовсім чин – дія. Націоналіст – то передовсім воїн думки, ідеї і чину.
Відношення націоналіста до нації є наскрізь динамічне. Замало є почуватися приналежним до українського народу чи визнавати права української нації, свою залежність від неї і підпорядкованість її. Націоналіст постійно здійснює волю нації, будучи її найвищим речником у динаміці сповнення її післанництва: творити нове життя на грані двох світів.
Та «грань» сьогодні є куди гостріша і світи куди більш непримиримі, але саме тут, на тій грані, а не деінде є наше історичне місце.
Відсутність динамічного відношення до нації – це небезпечний стан загнивання і смерті. Для українського націоналіста ці речі є самозрозумілі, ясні, конечні, елементарні.
Сповнення обов’язків, дія, дає безпосередній контакт з нацією, з Організацією. Тут ти, друже, пізнаєш, що ти не одинокий. Ти не відробляєш данину, а дієш у спільноті й зі спільнотою. Така дія дає радість і задоволення, а задоволення, що походить з доброго почуття сповнення обов’язку, породжує нові ініціативи, наснажує свіжими силами.
Тому сповняй свої обов’язки не лише на «Святі Героїв», але нанизуй ними ціле своє життя і будь у безперервній свідомості контакту зі своєю нацією.
Дія-чин націоналіста, то розмах, то життєрадість, глибина і широчінь. Шукай, здобувай, не пливи по мілині, а випроваджуй свій човен на глибини, які підняті людськими пристрастями, горами зависнуть над твоєю головою… Не бійся! Ступай твердою ногою віри у свою правду, у свою націю, в розбурхане життя, а напевно не втопишся, як не втопився апостол Петро, вийдеш переможцем і не знатимеш нудьги базарних людей і гордитимеш плиткістю маленьких душ політичних карликів.
Ти призначений провадити, тож вчися тої найважливішої штуки. Провадити – означає безнастанно демонструвати, що твоя особиста відвага і самодисципліна перевищує відвагу і свідомість тобі підлеглих.
Позбувайся і позбудься страху! Він є в кожній людині і кожний знає філософію страху і болю. Але націоналіст мусить опанувати страх і біль.
Живи у спільноті української нації, бо вона є вічною і необмеженою ні в часі, ані в просторі. Спільнота древніх українських князів, королів і гетьманів, наших воїнів і володарів, Великих і Хоробрих, Святих і Мудрих, Командирів і Провідників, Борців, Трибунів, Мучеників і Героїв, від незнаного початку і до непередбаченого кінця – це горизонтальна і вертикальна лінія твоїх дум і діл цілого твого життя!
Галерея великих синів і доньок нації хай буде стало перед очима твоїми.
Шануй тих, що принесли в жертву нації все, що мали. Без них українська нація не була б нацією. В духовному єднанні шукай зустрічі з ними, твоїми батьками, братами і сестрами. Наслідуй їх! Живи у спільноті! Живи в ОУН, люби і шануй її, бо вона є найближчою самій нації, вона її творить. Ніхто інший не стоїть ближче української нації як український націоналіст. Тому ОУН стоїть у тісному відношенні до всіх, що до неї належать, незалежно від того, де вони перебувають і чим займаються. ОУН є колискою найбільшої сили, що українську націю оформить і в державу закріпить. У відсутності держави, ОУН є єдиною провідною силою нації. Тому люби і шануй та піддержуй авторитет її Проводу.
Український націоналіст знає, що він є членом 50-мільйонної нації. Він її любить по націоналістичному, такою, якою вона є, цілу, з її добрими прикметами і хибами, в добру і лиху годину.
Українські націоналісти вказали шлях і напрям, куди і як іти в історію української нації. Тяжка проба життя показала, що обраний шлях ОУН являється єдиноправильним. Він є особливим, тому й люди, що вступають на нього, мусять бути людьми виняткових прикмет. Тих виняткових прикмет можна і треба набратися у винятковій школі – в ОУН.
За Україну йде великий бій. Ми кличемо й організуємо всіх українців до цього бою.
Демон зла і його визнавці, від часу провалу наших визвольних змагань 1917-1920 рр., відіграють свою руйнуючу роль до сьогодні. Не Україна і українська нація є для них вартостями, а Москва і народовбивці, і вже навіть не Маркс, а звичайний злочинний шовіністичний москвин.
Український націоналіст підняв прапор боротьби проти темряви мракобісся большевизму, проти московських «реалітетів», накинених Україні для обману. Ми своїми волею, розумом і вірою бачимо реальність сильної української дійсності, що гряде.
Український націоналіст є свідомий участі й причетності ОУН в боротьбі за завтрашній день. Тому з Організацією треба бути і в ній перебувати. Це не лише формує члена. Це є передовсім усвідомлення, що існує сила – реалізатор найвищих потреб нації. Без перебування членства в Організації залишилася б трагічна пустка храму без вірних. В українському житті це був би брак вогневого стовпа, що вказує народові шлях до державного спасіння, без огляду на те, чи так думають, чи ні. Як нація в кризі і в небезпеці, всі українці звертають свої очі на ОУН і вони не можуть не знайти в ній порятунку.
Існування ОУН – то віра українців в те, що втрачена держава не є знищена. Тому її треба вважати предтечею держави серед нас. Форми нашої роботи: систематичні сходини, апелі, табори, семінари – що має свій глибокий сенс і вимову, а не лише практичну доцільність. Звідси випливає сенс і доцільність членських практик: організаційних відправ, ритуалів, прапорів, знамен, відповідних акцій, бо все це є служіння Україні і приготування в плані до величного ставання державою.
Держава – це не лише «лібертас» – свобода, то передовсім «ордо» – порядок. Сьогодні вчися, встановляй, борони той порядок в ОУН, завтра будеш будівничим української держави.
І назовні в суспільно-політичному житті своєю поставою і працею націоналіст показує, що він перестерігає цей порядок і за нього змагається. Націоналіст є переконаний у своїй правоті, не ховається і не соромиться публічно називати те, в що вірить. Наші знаки, наші форми, прапори, знамена, поздоровлення є цінністю, – шануй їх, носи, виконуй достойно, бо це витвір ОУН, а завтра це буде власністю української держави.
Націоналістичне відношення до нації пронизує ціле життя члена Організації, а далі життя цілої спільності. Воно не є чимось замкненим в собі, це не якась частина, окрема ділянка; націоналізм є інтегральний і всеохоплюючий, він проникає у всі ділянки людського життя, ушляхетнює одиницю і спільноту, аж до її завершення. Досконалими не будемо ніколи, але вишколені, упорядковані, на належному місці боротьби за означені вартості – ми є і такими мусимо бути. Може довго наші ідеали будуть неосягненою мрією, але саме стремління, змаг за ідею робить нас і націю зрілими. Ніхто не знає майбутнього, не знаємо і ми. Але одне ми знаємо напевно, що ми мусимо в даних нам часі і місці зробити те, що нам призначено.
На це ми є націоналісти!
