ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ЗБОРІВ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У Київському палаці ветеранів, присвячених 94 річниці проголошення незалежності України.
19 січня 2012 року, м. Київ.
Збори визнають злочином замовчування державними структурами української влади протягом двох десятиріч факту збройного повалення більшовицьким московським військом Уряду Української Народньої Республіки , окупації її території та протиправного силового приєднання її до Росії / «Радянського Союзу»/.
Гаагзська Конференція від 1907 року:
ВІДДІЛ III. ПРО ВІЙСЬКОВУ ВЛАДУ НА ТЕРИТОРІЇ ВОРОЖОЇ ДЕРЖАВИ.
Cтатья 45. Заборонено силувати населення зайнятої області до присяги на вірність ворожої держави.
Cтатья 46. Честь і сімейні права, життя окремих осіб та приватна власність, одночасно як і релігійні переконання і відбування віри, мусять поважатись. Приватна власність не підлягає конфіскації.
Cтатья 47. Пограбування безумовно заборонено.
Всупереч положенню Гаагзської конференції на території УНР була запроваджена конституція, яка закріплювала «право» окупанта. Українському народу, громадянам УНР був незаконно накинутий статус «громадянин СРСР», народ був позбавлений права на власну релігію, приватна власність скасована, розпочались грабунки у формі реквізицій, село підпало під нову більшовицьку колгоспну панщину, проти чого повстали борці за визволення України.
На підставі рішень міжнародньої Конференції у Гаазі від 1907 року Збори визнають 22 січня 1918 року єдиним законним Актом проголошення незалежності IУ Універсалом Центральної Ради, а Уряд УНР та Державний Центр у закордонні законним представником українського народу, що висловив в особі делегатів Українського Національного Конгресу довіру до Центральної Ради та надав їй законних повноважень. Будь які «акти» окупаційної Верховної ради УРСР є незаконними.
На тих же підставах загарбання території України та насильницьке включення її до складу «Союзу» визнається актом окупації.
Учасники зборів засуджують практику замовчування дати 22 січня проголошення незалежності і «перекривання» його будь яким святами, в тому числі й ново проголошеним «Днем Свободи».
Бойові дії проти окупанта військами Української Народньої Армії, а пізніше у складі інших держав та військовими з’єднаннями Української повстанської армії є законним правом боротьби уярмленого народу проти гнобителя. Оголошена окупантом «Велика вітчизняна війна» не може вважатись «вітчизняною» для окупованого народу.
Збори підтримують рішення міжнародної спільноти про недопущення переділу післявоєнних кордонів, що могло б призвести до спалаху нової війни.
Настав час проголосити двадцятиріччя перебування послабленої окупаційної влади в Україні перехідним періодом для відновлення законної влади УНР і її законного представника Державного Центру , діяльність якого ніким скасована не була.
Комуністична Верховна рада не відповіла на заклик ДЦ УНР проголосити Україну правонаступницею Української Народньої Республіки, оскільки окупанти та їх прибічники не бажали втрачати владу над народом.
З цією метою збори закликають керівників всіх національно – державницьких об’єднань скликати загальнополітичну українську конференцію, для обрання нового складу ДЦ УНР, скликання Четвертого національного конгресу для прийняття нової Конституції без участі жодного уповноваженого представника сучасної влади.
Збори закликають всі політичні сили державницького національного спрямування до спільної дії під єдиним керівництвом ДЦ. В першу чергу це стосується керівників найбільш потужних громадських об’єднань О.Тягнибока, В.Костенка, В.Тарасюка, В.Кириленка, А.Яценюка, Ю.Тимошенко,О.Турчинова, А.Гриценка,М.Плав’юка, П.Дорожинського, Р.Круцика, Ю.Шухевича створити не простий «координаційний центр», а свій Уряд, рішення якого згодяться виконувати всі національно – державницькі сили. ДЦ мусить стати продовженням єдиного процесу державотворення української нації. ДЦ мусить в першу чергу визначати єдиного кандидата на посаду президента та майбутніх депутатів до ВР, яка поки що продовжує існувати.
Боротьба народу за своє звільнення може бути або збройною, або мирною – шляхом демократичної подачі голосів. Сучасний стан України зобов’зує нас до останнього, не закриваючи дороги до збройної боротьби, якщо нам накинуть таку необхідність.
Якщо і далі буде продовжуватись розрізнена діяльність політичних організацій в Україні, ворог рано чи пізно зробить те, що було зроблено в Білорусії.
Сьогодні настав час до рішучих об’єднаних дій, завтра може бути пізно.
Ми з надією дивимось на керівників партій, від яких залежить подальша доля України.
Слава Україні, слава її об’єднаним національно – державницьким силам!
19.01.12. за дорученням зборів:
Голова Київського міського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів,(ВОВ) М.Зозуля
Член Ради Київської міського відділення , Голова КРОГу, режисер О.Гриб
Член Центрального Проводу Міжнародної Організації: «Об’єднання Українських Націоналістів (державників)», журналіст – В.Матяш
Член УНРади М.Роль
