24 червня 2014 в страсбурзькому кінотеатрі «Одісея» відбулася прем’єра фільму «Мати. В ім’я мільонів» з актрисою Лесею Липчук в головній ролі. Фільм, створений українцем із Тячева режисером В’ячеславом Бігуном за мотивами оповідання Олександра Довженка, вже показано в Естонії і Франції. Картина, присвячена трагедії Голодомору, що забрав понад 10 000 000 життів, вже набула шанувальників в понад 50 країнах світу. Прем’єру фільму відкривав Жан-Поль Коста, колишній голова Європейського суду з прав людини, що обіймав цю посаду з 19 січня 2007 до листопада 2011 року. Згодом, 14 липня 2014 року, в день взяття Бастилії і Європейського свята Свободи, пан Коста погодився дати нам бліц-інтерв’ю щодо розвитку українського суспільства і перетворень, пов’язаних з революцією Гідності.
Марія Романова: Пане Коста, як Ви оцінюєте розвиток демократії і прав людини в Україні за останні двадцять три роки?
Жан-Поль Коста: Передовсім, я висловлюю власне враження, адже наразі вже не представляю Європейський суд з прав людини. Я спостерігав еволюцію України в період від 1998 до 2011 року через «призму», або «спектр» наявності справ проти держави в Європейському суді з прав людини. Але ж цей перелік не можна назвати повним чи досконалим. Також в 2011 році я відвідав Україну з офіційним візитом після виступу Януковича в ПАРЕ 21 червня 2011. Ситуація з дотриманням прав людини дуже мало покращилася за цей період. Хоча багато справ з відсутності ефективного управління державою та економікою, а також відсутності ефективного права власності розглядалися в Суді, але ще неможливо зробити повноцінні висновки. Також неодноразово розглядалися справи про порушення другої і третьої статті Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року (відповідно стаття про право на життя, а також про заборону тортур і нелюдського ставлення). Отже, ситуація в країні є ще далекою від європейських стандартів. Також викликає занепокоєння ситуація в місцях позбавлення волі.
Марія Романова: На Вашу думку, чи існує досі «Залізна завіса» після розпаду Радянського Союзу?
Жан-Поль Коста: Я б не став наразі говорити про існування «Залізної завіси», або ж Холодної війни. Теперішня ситуація надзвичайно відрізняється від тієї, що була на початку 1989, або ж року. Помилковим також є припущення про те, що світ став «однополярним», бо на міжнародній арені з’явилося багато потужних гравців (Росія, Китай, Америка, Європа, країни, що розвиваються). Отже, потрібно віднайти новий баланс… Більше того, на мою думку, Україна є розділеною країною, котру приваблює одночасно радянське минуле і західний світ. Але ж ця суперечність не означає існування «Залізної завіси».
Марія Романова: Як може Україна використати своє географічне і цивілізаційне положення заради власного розвитку, ставши мостом між Сходом і Заходом ?
Жан-Поль Коста: Я поділяю цю дещо ідеалістичну точку зору, але ж за подвійної умови, що західний світ і Росія стануть ближчими, зробивши необхідні кроки для покращення відносин. Також потрібно відновити мир у складних регіонах України. Будемо на це сподіватись….
Марія Романова: На Вашу думку, як західного експерта, якими є найбільші досягнення української революції Гідності і як можливо зберегти їх?
Жан-Поль Коста: Мало зрушень можна бачити з осені 2013, а також першої половини 2014 року. Але ж мені здається, тим не менше, що покращився розвиток плюралізму і демократії, багатьох політичних свобод ( висловлювання, зустрічі, зібрання). Я б сказав, «давайте почекаємо і подивимось…» Що ж стосується таких країн, як Польща, Чехія, чи Естонія, їх досвід в сфері імплементації людських прав, а також економічного розвитку є більш успішним. Але ж цей шлях вимагав часу. На мою думку, найуспішнішими були демократії довоєнного часу, що передував радянській епосі. Отже, потрібно набратися терпіння….
Розмову вела і переклала з англійської Марія Романова 14.07.2014
