9 грудня 2019 року в Парижі відбулася зустріч лідерів «нормандської четвірки». Впродовж осені в Україні та по всьому світу тривали численні громадські акції, які були застереженням Президентові Зеленському стосовно “червоних ліній” у переговорах з Кремлем. Під час саміту біля адміністрації Президента України розгорнулася попереджувальна акція “Варта на Банковій”.
Очікувати позитивних результатів від зустрічі “нормандської четвірки” в Парижі було марно. Їх не могло бути за нинішніх обставин. Однак існувала загроза свідомого або несвідомого впровадження всіх забаганок Кремля. Саме активна позиція громадянського суспільства вберегла Володимира Зеленського від помилкових рішень.
Утім підстави для суспільного занепокоєння не зникли.
Аналіз Загальних узгоджених висновків Паризького саміту свідчить про те, що в документі:
• Йдеться не про міжнародний збройний конфлікт, породжений збройною агресією Росії, а про “врегулювання конфлікту в Україні”. Таким чином, українська делегація погодилася на російське тлумачення ситуації як “внутрішнього українського конфлікту”, до якого Росія начебто непричетна.
• Всупереч раніше погодженому підходу, наголошується на здійсненні заходів з імплементації насамперед політичних, а не безпекових умов.
• Висловлена “зацікавленість” сторін у досягненні домовленостей щодо запровадження особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО і “забезпечення його функціонування на постійні основі”.
• Мова йде про організацію місцевих виборів, однак не зазначено, де і за яких умов мають відбуватися ці вибори.
• Пропонується здійснення контролю СММ ОБСЄ “на всій території України”. Однак такий контроль мав би бути встановлений в ОРДЛО та Криму, а також по лінії українсько-російського державного кордону.
• Немає й натяку на виведення регулярних та нерегулярних формувань збройних сил Росії з території України і відновлення українського контролю над всією лінією українсько-російського державного кордону.
• Відсутнє положення про відшкодування збитків Україні, завданих збройною агресією Росії.
• Положення про звільнення заручників і полонених сформульоване таким чином, що надає Кремлю широке поле для маніпуляцій.
• Відсутні згадки про Крим та заручників-громадян України на півострові.
Увесь переговорний процес, відтак, продовжує ґрунтуватися на хибному та нав’язаному Кремлем підході, що “врегулювання конфлікту” має відбутися за рахунок поступок і обмеження суверенітету України.
Також неприпустимим є факт обговорення питань газових відносин з Росією під час саміту, що мав би стосуватися суто “мирного врегулювання”. Для переговорів щодо газових питань з Росією існує спеціальний формат за участю Європейської Комісії.
Усе це свідчить про реальність загрози появи в майбутньому таких неприйнятних для України рішень, які фактично заперечуватимуть збройну агресію Росії та окупацію частини наших територій, суперечитимуть національним інтересам та волі абсолютної більшості українців. Слід усвідомлювати, що будь-які сумнівні поступки і рішення влади здатні спровокувати в Україні масштабні протести, протистояння і суспільні потрясіння, що буде використано Росією для дестабілізації в Україні та її дискредитації у світі, блокування курсу України на членство в НАТО.
Ми закликаємо Президента Зеленського діяти винятково в межах закону та відповідно до національних інтересів України.
Формуючи свою позицію у переговорах з державою-агресором, Президент України має спертися на Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей” (ухвалений Верховною Радою 18 січня 2018 року), не виходити за межі “червоних ліній”, визначених у відкритому зверненні “Не допустимо капітуляції!” від 17 вересня 2019 року, та діяти відповідно до рекомендацій «Української доктрини безпеки та миру» (ухваленої Стратегічною Радою РОК 31 жовтня 2019 року).
Останні заяви президента Путіна та дії Кремля свідчать, що Росія не прагне миру і не відмовиться від загарбницьких планів щодо всієї України.
Окремо закликаємо західних лідерів насамперед змусити до миру агресора, а не чинити додатковий тиск на жертву агресії. Всі наші спільні дії повинні бути зосередженні на тому, щоб агресор був змушений відновити порушений ним міжнародний правопорядок та відшкодувати збитки, завдані війною та окупацією.
Українська громадськість рішуче виступає не лише проти капітуляції перед зовнішнім ворогом, але й категорично не сприймає капітуляції перед реваншистськими силами всередині країни. Адже за ними також стоїть Росія.
Закликаємо Володимира Зеленського та його політичну силу не руйнувати Конституцію України та український парламентаризм, не послаблювати єдність країни, її обороноздатність і спроможність до спротиву агресору.
Неприпустимим вважаємо свавільне знищення адміністративно-територіального устрою, систематичне порушення закону про регламент у діяльності Верховної Ради, згортання свободи слова, ревізію очевидних досягнень України за попередні роки, відмова від україноцентричної гуманітарної політики, розграбування землі як національного ресурсу, переслідування ветеранів, волонтерів та активістів-патріотів, знищення кадрового управлінського потенціалу країни, толерантність до засилля агентури Кремля та його агентів впливу в органах державної влади тощо.
Якщо Президент не зупинить цих негативних процесів, то нестиме відповідальність за їхні руйнівні наслідки.
Першочерговими завданнями Стратегічної Ради Руху Опору Капітуляції є:
• Розробка закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, оскільки подолання наслідків агресії та їхньої тривалої окупації справді потребуватимуть запровадження спеціального перехідного правового режиму.
• Участь в обговоренні проектів інших нормативних актів щодо: відсічі агресії Росії, запровадження проти неї санкцій, реалізації відповідальності держави-агресора та українського плану справедливого мирного врегулювання; інтеграції України до НАТО; розбудови сектору оборони, Збройних Сил України і СБУ; безпеки у сфері мас-медіа; гуманітарної політики; досягнення енергетичної незалежності.
• Робота з дипломатичним корпусом з метою згуртування партнерів та союзників України задля стримування російського агресора і відновлення довгострокового миру у Європі.
Ухвалено на засіданні Стратегічної Ради Руху опору капітуляції, Київ, 20 грудня 2019 року
