Наші організації впродовж останніх років провели кілька сотень масових вуличних протестів, в яких взяли участь сотні тисяч людей. Це акції непокори після вбивства студента Ігоря Індила, акції спротиву ухваленню нових Трудового та Житлового кодексів, вуличні акції в рамках кампанії “Помста за розкол країни!” та податкового Майдану, протести в рамках кампанії “Проти деградації освіти!” та антистудентських постанов урядів Тимошенко та Азарова, блокування прийняття законопроекту 2450 у 2010 та 2012 роках та інші.
Ми стверджуємо, що за умови прийняття законопроекту №0918 (екс-2450) “Про порядок організації і проведення мирних заходів” більшість вищезгаданих мирних зібрань просто не відбулася б. Зокрема, бо остання редакція документу пропонує:
- узаконити обов’язок протестувальників повідомляти владу про протест за два робочих дні, що одразу ж призвело б до різкого збільшення кількості судових заборон мирних зібрань;
- заборонити спонтанні протести, які зараз дозволені ст.22 Конституції;
- узаконити механізми репресій зі сторони міліції та судів за неподання чи несвоєчасне подання повідомлення про протест, за неточності у повідомленні про проведення протесту, за “пристрої або пристосовані предмети, що можуть бути використані проти життя і здоров’я людей” (олівці?), за відхилення від заявленого маршруту, та ін.;
- встановити невичерпний перелік місць, де можна забороняти проведення мирних зібрань.
Ми стверджуємо, що навіть якщо текст законопроекту і буде доопрацьований до стану, який відповідатиме інтересам громадянського суспільства країни, це аж ніяк не гарантуватиме його ухвалення саме в такому вигляді. Жодна фракція сьогоднішнього складу українського парламенту не здатна гарантувати нам, що закон не забюрократизує конституційну процедуру повідомлення про протести. Жодна фракція парламенту не здатна гарантувати нам, що закон не заборонить спонтанні протести. Ми наголошуємо, що саме відсутність в законодавстві конкретних термінів повідомлення про мирні зібрання та цілком законна можливість збиратися стихійно відрізняють ситуацію в Україні від несвободи зібрань зразка Росії, Білорусі, Казахстану…
Тому ми вимагаємо від української влади прибрати скандальний законопроект №0918 (екс-2450) з проекту Постанови про порядок денний другої сесії Верховної Ради сьомого скликання, і радимо забути про нього, як про страшний сон. Інакше ми обіцяємо знову вдатись до масових всеукраїнських протестів проти спроб “різнокольорової” влади ухвалити цей закон, як вже робили це у 2010 та 2012 роках.
Ми на власному досвіді прекрасно знаємо, що влада роками створювала системні проблеми з реалізацією права на мирні зібрання. Проте навіть судові заборони наразі не здатні перешкодити протестам, оскільки в кожному з регіонів України мирних зібрань відбувається в сотні разів більше, ніж влада встигає заборонити. Тому ми хочемо вберегти нашу свободу зібрань від вітчизняних законотворців, щоб ті не погіршили існуючу практику.
Тому ми стверджуємо, що влада обманює, коли каже, буцім прийняття саме спеціального закону суто про протести є “єдиним шляхом виходу з системних проблем”. Значно безпечнішим, зокрема, є шлях виправлення того, що вже зараз протестам законодавчо заважає. До того ж, ситуація вирішується далеко не лише законодавчим регулюванням:
- Щоб обмежити простір для фантазії адміністративних судів (які вже два роки поспіль забороняють майже 90% протестів з тих, які встигають заборонити), потрібно внести відповідні зміни в Кодекс адміністративного судочинства та ухвалити окремий закон суто про вичерпний перелік підстав для судових обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань;
- Щоб покласти край використанню судами антиконституційного Указу Президії Верховної Ради СРСР про протести (який навіть не є частиною законодавства незалежної України), потрібно дочекатись результату справи “Шмушкович проти України” в Європейському суді з прав людини, і довести його до відома суддів. Бо виконання рішень Євросуду є узаконеним обов’язком нашої держави.
- Щоб покращити судову практику розгляду та вирішення адміністративними судами справ стосовно реалізації права на мирні зібрання, потрібне прийняття Вищим адміністративним судом України і доведення до відома суддів нової прогресивної постанови, яка зараз розробляється разом з громадськими активістами.
- Щоб ліквідувати антиконституційні міліцейські репресії щодо протестувальників, потрібно внести відповідні зміни в Кодекс про адміністративні правопорушення.
- Щоб прямо заборонити органам місцевої влади встановлювати антиконституційні правила проведення мирних зібрань, потрібно внести відповідні зміни в Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”.
- Щоб прибрати антиконституційні казуси в питаннях проведення мирних зібрань з законів “Про свободу совісті і релігійні організації” та “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, потрібно внести відповідні зміни в ці закони.
- Щоб узаконити норму про обов’язок влади проводити перемовини з протестувальниками (процедура медіації), яку, мов ложку меду в бочку дьогтю, свого часу вигадав і пролобіював в текст 2450 Кабмін, потрібно ухвалити окремий закон суто про медіацію та відповідну постанову Уряду для органів виконавчої влади.
- Щоб в кожному з регіонів України була свобода зібрань, свобода слова та самовираження, і влада не дозволяла собі зайвого, потрібно щоб в кожному населеному пункті країни люди були самоорганізованими, сміливими та правоосвіченими.
Водночас, ми усвідомлюємо, що кожну з вищезгаданих законодавчих ініціатив влада також може спотворити як між читаннями, так і в сесійній залі парламенту.
Ми наголошуємо, що Європа не вимагає від України прийняття спеціального закону про протести. Ухвалити закон “про порядок організації і проведення мирних заходів” вимагає в своїх указах президент Янукович.
Ми наголошуємо, що не в усіх європейських державах є спеціальні закони про протести.
Ми наголошуємо, що будемо боронити свободу зібрань до останнього, і в нас на це є час, натхнення, і люди на вулицях.
Катерина Чепура, від імені Громадянського руху «Відсіч»
Сергій Мовчан, від імені Незалежної студентської профспілки «Пряма Дія»
Максим Кицюк, від імені Всеукраїнської молодіжної організації «Фундація Регіональних Ініціатив»
Дмитро Сінченко, від імені Всеукраїнської ініціативи «Рух Державотворців»
