Йосиф Сірка
Післявиборчі протести в Білорусі настільки полонили ЗМІ в Україні, що важливі події для подальшого розвитку країни залишилися без уваги. 3-ого серпня дуже скромно було повідомлено про те, що: „В неділю, 2 серпня, нардеп від “Опозиційної платформи – За життя”, кум президента РФ Володимира Путіна Віктор Медведчук та його дружина Оксана Марченко в неділю на автомобілі “Мерседес” в’їхали в окупований Крим через пункт пропуску “Каланчак”.”
Громадськість України вже привикла до того, що кум Путіна поводиться мов губернатор. Він безкарно нехтував забороною повітряного сполучення з країною агресором – РФ, безкарно їздив і їздить до Москви, коли тільки забажає, а зараз ще й „депутатську відпустку” вирішив провести в окупованому Криму.
Слід звернути увагу на те, що українська влада протестує, коли на Крим їдуть різні ліві, чи націоналістичні депутати з Европейського Союзу та карають російських артистів і співаків, які не просять дозволу в України відвідати Крим, забороною відвідати Україну.
Пригадаємо, що ВР України ухвалила закон про те, що Росія агресор, який окупував і анексував український півострів та захопив східні райони Луганської та Донецької областей.
Коли гітлерівська Німеччина захопила і окупувала значну частину европейської частини СССР, то ніхто навіть у думках не наважився їхати до Німеччини, щоб „порадитися” з нацистським урядом, чи й самим Гітлером. Та важко собі уявити, щоб хтось у Москві наважився поїхати на відпустку на Крим, який був окупований німцями, а кум обнуленого російського президента, поводиться, мов би, з іншої планети. Зрештою, чи міг би хтось, хоч в думках, уявити собі, що фашистський аґресор, під час Другої світової війни, мав німецький банк в СССР? А російський аґресор в Україні має свій Сбербанк, 50%+1 акцій якого належать Центробанку Росії.
Хтось може сказати, але ж то була війна Німеччини проти СССР! А сьомий рік російської окупаційної війни проти України хіба не війна? Та саме про неї нагадують українцям московські окупанти щодня не тільки вже 29-ою „угодою” про перемир’я, яке ніколи не дотримували ні одного дня, але й сотки підступно вбитих російськими снайперами українських захиснинів Батьківщини.Зрештою, Росія відкрила і гібридний фронт в Україні, використовуючи тзв. п’яту колону, представником якої й є сумнозвісний оліґарх Медведчук.
За роки війни російські бойовики спромоглися на воєнні злочини, якими „переплюнули” нацистів, які не вбивали солдат з піднятими руками, як це демонстрували російські „орли” в Дебальцевому, чи вбивство українського санітарного службовця, якому обіцяли нестріляти. Найбільших „успіхів” російські збройні сили продемонстрували у підписаних „домовлеостях”, які ніколи не дотримували, а їхню брутальність, дуже переконливо обгрунтував задокументованим, учасник подій, автор двотомника „Іловайський котел” у книзі „Війна, якої не було” Роман Зіненко. Для необізнаних, він пояснює, чому написав цю книгу: „щоб знати і розуміти хто наш ворог, наскільки він жорстокий, безжальний і підступний, бачити, як він поводився з нами, і давати відсіч”. Зрозуміло, що таких книжок Медведчук не читає, а його часті візити до Криму та Москви лише підтверджують, що й українські жертви його не цікавлять. Зрештою, на його ж каналі, за керівництва Пеховшека, на питання журналістки Я. Соколової, Медведчук, своєю відповіддю, довів, що він тої самої думки, що й його кум Путін, коли йдеться про питання Мінських угод та надавання російського громадянства.
Закон про аґресію РФ підтримали 280 депутатів – представників усіх фракцій парламенту, окрім “Опозиційного блоку”. В ньому чітко мовиться, що: «Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території”. Оскільки йдеться про професійного юриста Медведчука, то його нехтування закону повинно б бути покаране. Бо ж закони України не ті, якими Медведчук керувався, коли брав участьу судилищі над Василем Стусом.
Інша вістка, яка дуже важлива для бідних українців, «долетіла» зі США: «Міністерство юстиції США порушило справу щодо українського олігарха Ігоря Коломойського і звинуватило його у відмиванні грошей “Приватбанку”. Ця новина повинна б дуже зацікавити не тільки пересічного українця, але й відповідні інституції, які несуть відповідальність за те, щоб кримінальні вчинки, будь-кого, були відповідно перевірені. Поява розслідування про „найсправедливішого суддю” Вовка дає надії, що в Україні, нарешті, візьмуться за оліґархів, які обмивали не тільки гроші українських вкладників та платників податків, але й бюджетні гроші, та за суддів, які за відповідну суму, готові оголосити „потрібне” судове рішення. Завдяки непродажності судів у Великобританії та США, українці можуть надіятися, що їхні банкові вклади, податки та бюджетні гроші з часом повернуться в Україну.
Високий суд Англії та Уельсу призначив на 1 березеня 2022 року розгляд позову ПриватБанку на 3 мільярди доларів проти колишніх акціонерів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Як повідомила прес-служба ПриватБанку: «Всесвітній арешт активів пана Боголюбова та пана Коломойського залишається в силі і буде залишатися в силі до моменту винесення рішення після завершення розгляду справи».
Міністерство юстиції США хоче конфіскувати активи українських олігархів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Ці активи, за версією слідства, щонайменше частково придбані за виведені з ПриватБанку кошти. Можна було очікувати, що в Україні знайдуться люди у владі, які запропонують США підтримку при розслідуванні бізнесової діяльности, але, на жаль, влада мовчить. А тим часом вплив Коломойського та Боголюбова на процеси в Україні не тільки не зменшився, але й зріс, а їхня бізнес-група досі залишається однією з найбільш впливових – не тільки в медійному розумінні. Реакція юстиції щодо Коломойського та Боголюбова у США і мовчання до цього питання української влади, є вироком усій українській правоохоронній і судовій системі, парламенту, уряду та президенту Володимирові Зеленському. Вони вдають, що мають вплив на процеси в країні, якою досі керують олігархи, а в дійсності це більше нагадує поведінку бананової республіки.
А можна було діяти цілковито по іншому. Закон про те, що підозрювані багатії мали довести, що їхнє багатство леґально зароблене, був добрим початком для того, щоб ніхто не міг через офшорні фірми вивозити капітал, який, в дійсності належав вкладникам, платникам податків. Досі залишається загадкою, яку користь має держава від офшорних фірм на Кіпрі, Віргінських островах, у Панамі, чи де-інде? А на їхніх рахунках перебувають мільярди доларів, вивезених з України.
Країна, яка знаходиться у війні з найбільшим своїм сусідом, давно повинна була заборонити проросійські партії, та ЗМІ, заборонити російську церкву на території України, бо ж московити забороняють українську церкву в Росії та навіть на окупованій українській території. А як пояснити вільну діяльність російських оліґархів в Україні? Невже ж криваві російські рублі можуть зменшити страждання мільйонів українців на Криму та Донбасі, чи розсіяних по всій країні – тзв. вимушені переселенці?
Під час найдовшої війни в Европі (російсько-української), від початку минулого століття, в Україні ще не зрозуміли, що жодна країна ще ніколи не виграла війну, якщо в ній ворог мав свої банки, своїх оліґархів, свою церкву, своїх вагомих політиків, свої ЗМІ, які докладали й докладають свої зусилля до того, щоб недопустити незалежний розвиток України. Тому слід починати з того, що потрібно звільнитися, насамперед, від ворогів, які тебе оточують, фактами манипулюють, брехливу пропаґанду поширюють, а тоді і зовнішній аґресор стане слабшим!
Торонто, 16.8.20 р.
