З 1 грудня в Україні набувають чинності зміни до правил ввезення та обліку гуманітарної допомоги. Держава цифровізує цей процес і хоче унеможливити зловживання. Частина громадських організацій виступила проти. Низку загроз волонтери перерахували у петиції на сайті Кабміну. Про актуальні виклики для волонтерів — нові правила ввезення «гуманітарки», наслідки страйків на українсько-польському кордоні, нагальні та постійні потреби в умовах війни говоримо у подкасті «Герої Харкова» з Галиною Харламовою, керівницею харківської громадської організації «Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68».
Пані Галино, що для вас зміниться? Ми чуємо дві крайні позиції: влада говорить, що своїм рішенням вона намагається захистити волонтерів і себе, а частина волонтерів говорить про ледь не загибель волонтерського руху в Україні.
Велика кількість волонтерів не мають юридичного підґрунтя. Це просто люди, які здійснюють величезну роботу, але не мають за собою жодної юридичної особи. І виходить так, що вони будуть у дуже складному становищі, коли набуде чинності цей законодавчий акт. Для організації, яка має певну спроможність, це буде виклик, але це можна зробити. Але якщо це невеличке волонтерське об’єднання або організація, в якій, умовно, є голова, кілька волонтерів, і навіть бухгалтера може не бути — це буде досить складна процедура для тих, хто не має досвіду в документообігу: офіційні запити, листи, все офіційно оформлювати. У тих, хто досі працював поза цим процесом, будуть певні складнощі.
Залишаться великі організації, благодійні або громадські, які займаються волонтерством, а дрібні відсіюються, тому що не буде кому заповнювати інформацію до реєстру, документи.
Або вони будуть дуже швидко зростати. Наприклад, наша організація була офіційно зареєстрована торік у червні, тобто нам майже півтора роки. Хоча працюємо ми з початку військового вторгнення. Ми дуже швидко з волонтерської групи перетворилися [на організацію] — зараз є певний штат, бухгалтер, налагоджені процеси. Ми ще зростаємо. Але закладена певна основа. Маленькі групи вимушені будуть швидко зростати, якщо захочуть залишитись у цьому полі. Тоді їм потрібно буде навчатися, їм потрібні ментори, ті, хто зможе допомогти в цьому процесі.
Пані Галино, це вплине на швидкість, наприклад, постачання гуманітарної допомоги? Війна — це завжди нові й нові виклики. Сьогодні у нас більш-менш стабільно налагоджені процеси. Але якесь нове лихо стається — умовно, удар по Грозі, ще щось — потрібне швидке реагування…
Тут не стільки дуже швидке реагування, бо такі перевезення все одно замитнюються, завозяться. Якщо ми беремо перевезення фури, певні документи йдуть супроводом. Буде ускладнюватися. Якщо зараз просто зателефонував, лист написав і все пішло, то потім для того, щоб ця фура почала відвантажуватися, уже повинна організація або волонтер зробити певний пакет документів. Це ускладнюватиме процес, затримуватиме.
А з іншого боку, навіть коли все буде добре складатися, коли наші хлопці почнуть звільняти північ, схід, ми працюємо з Харкова, звісно, Луганщина, Донеччина ближче до нас, ніж південь, — буде велика потреба. У нас був досвід, коли звільнили Куп’янщину, Вовчанський напрямок — був дуже великий запит.
Трошки додам контексту. Йдеться про зміни до постанови уряду №953, якою передбачено створення відповідного реєстру. Я так розумію, що головна мета цих змін — як пояснює заступник міністра соцполітики Назар Танасишин, унеможливлення зловживань: «Правоохоронці розслідують понад 650 справ про зловживання під час завезення допомоги, і важливо захистити доброчесних волонтерів — надати їм інструменти для обліку гуманітарної допомоги». Таким чином хочуть упорядкувати процес. Водночас є відповідь частини волонтерів, які виступили проти цих змін. Багато організацій увійшли до цієї ініціативи, яка просила відтермінувати нові правила.
Незалежно від того, яка громадська організація, по-перше, треба зареєструватися в реєстрі (Автоматизована система реєстрації гуманітарної допомоги — ред.). Я не знаю, як буде з цим реєстром. Наприклад, є Реєстр надавачів соціальних послуг. Ми — організація, яка виконує таку роботу. Коли намагалися подати перший раз документи до нього, була певна проблема: то співробітниця не працює, то реєстр не працює, ще щось. Це був виклик. І тут може бути саме це, і ти вже не можеш нічого зробити, тому що ти не в реєстрі. Іноді буває, коли нове щось не працює одразу добре, технічно. Бувають збої, коли впроваджується щось нове. Крім того, уся країна — під загрозою блекаутів, і ти не можеш нічого зробити, якщо у тебе немає світла.
А ще кібератаки беремо до уваги, до речі.
Якщо я повинна подати декларацію онлайн, а у мене немає можливості… Ми з таким стикалися минулої осені та взимку. І є моменти, які я не можу просто фізично зробити. Зв’язок ще може одну-дві годинки попрацювати мобільний — поки генератори працюють на вежах. А потім немає нічого. Все. І що тоді робити?
Зараз основною вимогою, щоб ввезти гуманітарну допомогу, є подання митної декларації? А зі змінами з 1 грудня, які набувають чинності, потрібна буде декларація в автоматизованій системі й потім окремо ще звіт? Як ви працюєте?
Ми працюємо завжди з листом. Якщо брати нашу організацію, то коли ми робимо запит, робимо й лист. Не завжди благодійна організація знає, куди воно одразу піде. Якщо треба буде одразу показувати кінцевого бенефіціара — хто буде кінцевим отримувачем вантажу — не завжди одразу визначено. Може бути таке, що поки вантаж йшов, це змінилося, і ця зміна може вплинути на отримувача. Або їм вже закрили цю потребу, або з’явилися нові точки, де це більш потрібно.
Тобто у звіті вже не можна буде показати це?
Я не знаю, чи буде такий механізм передбачений, що ти можеш змінити. З одного боку, я розумію для чого це робиться, тому що…
Грубо кажучи, хочуть вивести з тіні волонтерський рух. Всі податки, всі ввезення.
Ще є певний момент. Отримувачем гуманітарного вантажу на початку військових дій дуже часто могли бути тільки державні структури, тобто обласні військові адміністрації, міські військові адміністрації — адміністративні утворення. Були, на жаль, приклади, коли вантаж отримували, але він не доходив до кінцевих бенефіціарів. Тобто десь він по дорозі [губився]… або ставав менше.
Такі випадки були на Львівщині, Запоріжжі…
…на Київщині: коли поскладали, а потім показували погразане — миші, мошки, все що завгодно, просто було непридатне до використання. Це все пропало! А там тонни вантажу. Це з одного боку.
А з іншого — на жаль, мабуть, це про те, що особливо в західній частині України, коли везли, не було кінцевих бенефіціарів. Бувало таке, що я телефонувала і питала, чи можуть нам відвантажити… Нам казали: на жаль, ухвалили рішення допомагати ВПО в їхній області, коли вантаж йшов. А чому він у них був? Тому що вони ближче до кордону. Це теж грає важливу роль. І через це були гучні справи, які ви назвали. А скільки ще маленьких, котрі так і були зам’яті? І ніхто про це не знає.
Це ускладнення процесів вплине на закордонних партнерів, які до цього активно волонтерили, привозили сюди благодійну допомогу? Оскільки вони малознайомі з нашим законодавством і вимогами. Доводилося чути, що це їх може відвернути.
Ви знаєте, я не можу сказати конкретно. Все залежить від того, хто з тієї сторони. Якщо це просто ініціативна група, люди зібралися небайдужі і кажуть, що будуть допомагати, то для них це проблема. Напиши листа — кому? Ми не знаємо. Якщо у них немає юридичної особи, то все! Ми вже не можемо нічого від них отримати. Якщо з того боку є благодійна, неприбуткова організація, тоді це можливо. У будь-якому разі, поки пройде переоформлення, поки ми вдягнемось, перевзуємося, пристосуємося, це певний час.
Але в цей час ми ризикуємо втратити частину волонтерів.
Тут є ще один шлях: коли поодинокі волонтери будуть або об’єднуватися, або звертатися до організацій, внесених до цього реєстру. І у кооперації вони зможуть щось робити разом. Це, звісно, додаткові ресурси. Потрібно знайти союзника, який зможе допомогти, захоче займатися. Відповідальність у будь-якому разі нестиме організація, яка отримує цей вантаж і яка пише листи. І потім потрібно, щоб вона давала звіти.
Ваша діяльність, наскільки я знаю, стосується кількох напрямків, так? Це і евакуація, і роздача гуманітарних вантажів, пакунків.
Якщо брати глобально, то ми допомагаємо родинам з людьми з інвалідністю або маломобільним. У нас є напрямок евакуації, зокрема й медична із зони деокупації. Днями отримали запит на евакуацію літньої жінки з ампутацією з Ківшарівки. Маємо також такий напрямок як патронажні перевезення або «Інватаксі», допомагаємо жителям Харкова й області. Це люди, які пересуваються на кріслі колісному, або лежачі, паралізовані. Адресна допомога — це великий такий шматок діяльності.
Була ідея, щоб розвозити людей з Харкова іншими містами, в більш безпечні громади. Це вдалося?
Перший вагон з евакуйованими нами людьми з інвалідністю пішов 17 березня 2022 року. І це наша постійна робота. Щомісяця ми відправляємо певну кількість людей у більш безпечні міста. Там, де вони зможуть жити, або де живуть родичі. Або це розміщення самотніх, літніх людей у геріатричних або благодійних закладах, де про них постійно будуть піклуватися. Минулого місяця ми знову відвезли шістьох-сімох людей. Кожного місяця від п’яти до десяти ми перевозимо далі на захід України.
А щодо гуманітарної допомоги? Якщо вам якась організація хоче надати таку допомогу, як це відбувається процедурно?
Якраз зараз чекаємо на вантаж із Франції.
Листи ми відправляли раніше. Ми приймаємо вантаж по актах приймання-передачі.
Скільки людей зараз у вашій команді?
У нас є шелтер «Без меж», де ми приймаємо маломобільних, напрямок адресної допомоги, патронажна служба. Загалом зараз понад 40 співробітників проєктів. І ще близько 30 волонтерів періодично допомагають. На жаль, ми не можемо нічого прибрати, тільки додається.
Зараз плануємо новий центр. Мабуть, навесні будемо відкривати. Це реабілітаційний центр з паліативним відділом, де ми зможемо на тривалий час залишати маломобільних людей з можливістю їх часткової реабілітації — щоб відновити те, що можна відновити.
Хтось повинен піклуватися про літніх людей, про тих, хто не може самостійно себе доглядати. Їх менше ставати не буде. Самотніх, літніх, маломобільних все більше. І, на жаль, дуже велика кількість молоді, яка поїхала за кордон, може не повернутися з різних причин. Дехто просто не дочекається повернення своїх. У нас є бенефіціари, у яких діти загинули. Хтось на фронті, хтось просто через війну — люди залишаються самотніми.
Харків — велике місто, де дуже багато наукових співробітників було, інженерні кадри, які працювали на заводах — дуже багато заводів і виробництв було серйозних, театри. Багато установ, де люди віддавалися повністю кар’єрі, так склалося, що в них немає родини. Вони постаріли і залишаються самі. У нас є 101-річна бенефіціарка.
Зараз існує низка перепон для волонтерів. Знаємо з останніх новин, що відбуваються протести на польському кордоні.
На польському кордоні у нас стоїть позашляховик, який нам обіцяли партнери. Мав минулого тижня приїхати до Києва. А поки він там стоїть, шукаємо можливість, як поїхати туди, де немає доріг. Хоч-не-хоч, а людину треба вивозити. Це ще один виклик, тому що там, де нормальні дороги — розбиті переправи, а там, де є переправа — немає дороги. У нас було таке, що нашу швидку й екскаватор тягнув, і хлопці допомагали виштовхувати. Іноді так виходить, що машина дісталася нормально, а до дому доїхати вже не може. І тоді хлопці на м’яких ношах несуть людину і пів кілометра, якщо треба й більше, щоб не сісти «на пузо» і потім не витягувати.
За два тижні телефонували, казали, що десь 20 листопада очікуємо, що автівка буде у Києві. 20-21-го я була в Києві, дзвоню, а мені кажуть: «На жаль, не знаємо, коли буде, тому що страйк на митниці».
Ким ви були до повномасштабної війни, чим займалися?
Ким я тільки не була! У громадському секторі я з 2014 року, починала як волонтерка в іншій організації. А ось у 2019-му повернулася до бізнес-сфери, була помічницею директора на будівельній фірмі. Звільнилася і повністю займаюся тільки нашою організацією.
Це відчуття бути потрібним, корисним? Як би ви сказали про сьогоднішнє своє життя?
Це місія. Ми так для себе і відзначили, що допомагаємо людям і робимо світ добрішим. Не кожен з нас працює в житті за покликом. Більшість працює там, де склалося. Мені іноді кажуть: от як ви цим займаєтесь, як у вас вистачає сил чи ще щось? Я кажу: а хто це буде робити? Усі хочуть красивої картинки, чогось цікавого, щоб було весело, з дітками, гарно. Дітки — це гарно, а старі? Не всі залишаються [в організації], це важка робота. Ті, хто залишається, усі підбираються саме такі, котрі розуміють і співчувають. Може, не у кожного є дитина, але літня людина або людина з інвалідністю — є або була у кожного.
Пані Галино, ви могли б згадати якусь таку історію життя людини, яку ви евакуювали? Можливо, з кимось підтримуєте зв’язок?
Квітень 2022. Ми її називаємо «рожева ковдрочка». Жінку вивозили із Салтівки. Їй 53 чи 54 роки, 13 років прикута до ліжка через хворобу. Коли приїхали, волонтери кажуть: її треба повністю перевдягти… Людина майже два місяці від початку обстрілів сама про себе піклувалася. Ми її перевозили, і щоб вона не змерзла, вкрили рожевою у білий горошок ковдрою. Коли ми її занесли в потяг (це був окремий квест) — відправляємо, а вона питає про покривало. Ми кажемо: то ж вам! А вона тоді каже: «О, так я ще з посагом поїду?» (сміється)
Як можна зв’язатися з вашою організацією?
Можете звернутися за телефоном 0800 33 28 60. Це гаряча лінія нашого центру. З 10:00 до 16:00 цей телефон працює у робочі дні на вхідні дзвінки. В Instagram та Facebook є сторінки. Можете звертатися і стежити.
30 листопада у Державній митній службі України пояснили, що попри зміни, «механізм пропуску митними органами гуманітарної допомоги через митний кордон України принципово не змінюється», визначено перехідний період, протягом якого гуманітарну допомогу може пропускатимуть «за місцем перетину митного кордону України шляхом подання у паперовому вигляді декларації про товари, що визнаються гуманітарною допомогою, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 до Порядку, без зазначення унікального коду гуманітарної допомоги, який надається автоматизованою системою реєстрації гуманітарної допомоги».
«При цьому пункти 4, 6-14,17 Порядку не застосовуються. Отримувач гуманітарної допомоги, ввезеної без використання автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги, до 31 березня 2024 р. завантажує до зазначеної системи копію паперового звіту про розподіл та використання гуманітарної допомоги за формою згідно з додатком 3 до Порядку», — зазначають митники.
«Таким чином, з 01.12.2023 до 01.04.2024 дозволяється декларування та пропуск на митну територію України товарів без використання автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги. При цьому надання отримувачами гуманітарної допомоги звітності до автоматизованої системи Мінсоцполітики є обов’язковим», — вказано у роз’ясненні.
Джерело: mediaport
