Дмитро Гуменюк
Ну що ж, найбільш резонансна подія тижня, що минає – візит Порошенка в США. В інформаційному просторі з цього приводу ми спостерігаємо справжні баталії: так звані «зрадофіли» роблять все, щоб применшити важливість візиту. В цьому їм активно допомагає російська інформаційна обслуга, і, часом, навіть важко розібратись, коли говорять українські критики президента чи його російські «прихильники». З іншого боку, їм протистоїть числення армія так званих «порохоботів», які подають візит заледве не як висадку українського зоряного десанту десь на Марсі. Подібний «плюралізм» думок та дискусій, на мою думку, насправді шкідливий для української справи. Спробую коротко пояснити чому. Подібна полярність думок є небезпечною, а згодом, перейду до власного бачення результатів візиту Президента в США.
«Зрадофіли»: їхня позиція постійно критикувати все і вся, що робить влада, вже давно переросла не в критику влади як такої, а в дискредитацію держави. Вони давно не помічають, що їхні тези, які користуються значним сприйняттям в українському суспільстві, насправді дивним чином співпадають із тими тезами, які в наш інформаційний простір закидує русня. Ну от наприклад: і ті і інші спочатку говорили, що зустрічі із Трампом не буде, якщо відбудеться, то триватиме 2 хвилини для того, щоб зробити фотосесію. Коли зустріч все ж відбулась, і тривала більше ніж пророкованих 2 хвилини – всі кинулись обговорювати вживання Трампом артиклю «the» перед словом Ukraine, і що це велике приниження українців, а отже Порошенка прийняли погано, ні про що не домовились, і тому зрада зрадна, все всі міняти цю нікчемну владу.???
І «наші» і москалики, мають одну мету – зміну влади в Україні. Наші доморощені «зрадофіли», мріють помінятись місцями з теперішньою владою, лише для того, щоб отримати доступ до ресурсу. Про реформи в їхньому виконанні, збереження існуючого курсу на євроінтеграцію та протистоянні із РФ, можна навіть і не мріяти. Ця «категорія» не здатна щось продукувати, не здатна тримати удар, а словосполучення національні інтереси – це для них вища математика. Тому, прихід їх до влади – це точно не те, що нам потрібно. Щодо мотивації москаликів, то тут все очевидно – їм не потрібна нова влада в Києві, їм потрібна Україна, бажано розвалена, розсварена і слабка. Ну цього вони не дочекаються. І так – для розуміння процесів і збереження нервової системи, всіх подібних критиків і «аналітиків», як з нашого боку, так із боку Росії потрібно ігнорувати, як мінімум.
«Порохоботи» впадають в іншу крайність. В них все, щоб влада не зробила апріорі є «мудре рішення» патріотичного керівництва. Відсутність критичного мислення приводить цю компанію до того, що вони не відчувають настроїв у суспільстві, а отже роблять «ведмежу послугу» своїм, скажемо так, кумирам при владі. Для них, приміром, важлива поїздка Президента в США, це – вершина роботи української дипломатії, після якої хоч трава не рости і все буде добре, робити нічого не потрібно. Дати аргументовану відповідь – чому поїздку одного стратегічного союзника до іншого вони трактують як епохальну подію, а не як цілком закономірний процес у стосунках двох стратегічних союзників, вони не можуть, вона не вкладається в їхню матрицю «сакралізації влади». Тут ж насправді все просто: якщо візит в США – це епохальна подія, це значить, що до цього в нас були вкрай погані стосунки із цією країною, і тому візит Порошенка це спроба виправити ситуацію. Якщо ж США – це наш стратегічний союзник, а в цьому всі так звані «порохоботи» свято переконані, і це насправді так і є, тоді ця поїздка не епохальна, а просто важливий етап в розвитку стосунків між двома країнами, узгодження спільних позицій в протидії одному всесвітньому мудаку із РФії.
Тепер, щодо мого бачення проміжних результатів візиту Порошенка в США.
Перше. Без сумніву це – важлива подія. В США більше, ніж півроку тому відбулась зміна адміністрації, цього часу цілком достатньо, щоб нова адміністрація увійшла в курс справ, змогла чітко сформулювати свою стратегію щодо українсько-російського протистояння. Візит Президента до союзників – це, так би мовити, останні штрихи в цьому процесі формування політики. Ніхто ж, сподіваюсь, не думає, що подібні візити, і теми, які там обговорюються, відбуваються на пустому місці, без жодної підготовки. Очевидно, що для їх підготовки працюють серйозні команди, відбуваються обмін візитами чиновників нижчого рівня, аналітиків, експертів. В цьому контексті приємно відзначити, що і команда «Вільних людей» була залучена до процесу вироблення американської стратегії щодо України. Нещодавно, за сприяння «Вільних людей» (безпосередньо народних депутатів А.Левуса, С.Висоцького) в Україні перебувала офіційна делегація експертів-міжнародників з США, які представляють впливові аналітичні центри – AFPC (American Foreign Policy Council), Jamestown Foundation та фундацію “Спадщина” (The Heritage Foundation). Власне ці центри впливають на вироблення політики американської адміністрації щодо України.
Друге. Більшість акцентує увагу на зустрічах Президента, які тематично стосуються протидії агресії РФ. Так, не сперечаюсь, це важливо – Росія для нас сьогодні ворог номер 1. Але окрім РФ, в Україні є ворог номер 2 – це колабораціоністи та російська агентура (в широкому сенсі – агенти впливу, олігархи, які контролюють економіку тощо). І тут є питання: чому дотепер різноманітні «медведчуки і бойки» сидять не в колоніях суворого режиму, а в ресторанах та ВР. Чому в США “таваріщ” Бабаков потрапляє під санкції, а в Україні він отримує сприяння в збільшенні контролю над енергетикою. Таких Чому можна назвати багато, але відповіді на них ми не чуємо. Сподіваюсь, американське керівництво чітко донесло до українського президента ці «чому» і отримало від нього відповіді. Не кажучи вже про те, що мовчать про “швидкість і ефективність реформ та боротьбу з корупцією”.
І третє. Візит відбувся – це для України, без сумніву, позитивна подія. Але наскільки він був результативний, наскільки українська влада готова сприйняти поради від союзників і втілювати їх в життя, ми можемо пересвідчитись доволі скоро. Якщо змін в політиці українських санкцій проти РФ не відбудеться, якщо і далі кращими «союзниками» Президента залишатимуться покидьки із ОБ та команди Медведчука, якщо і далі головним напрямком внутрішньої політики буде не очистка від різноманітних «схем» і знищення економічної бази «5 колони», а намагання ці «схеми» перепідпорядкувати, то можна буде робити і висновок про результат візиту. На жаль, невтішний.
Насамкінець – нам своє робити незалежно від того про що домовився Президента в США. Боротьба з російськими агентами у владі та економіці, робота по покаранню виразників режиму Януковича, деолігархізація, підтримка армії та війна за звільнення окупованих територій не зупиняться незалежно від того допомагатиме нам влада чи ні. Тому не можна розслаблятись, роботи багато.
