Скільки коштує БПЛА від ГШ? Просто цікаво.
Зі зв’язку зникло одне моє відділення. Наказую нашому оператору БПЛА запустити дрон. “Я його втрачу. Там працює ворожий РЕБ” – відповідає. “Ми встигнемо побачити хоч якусь картинку, щоб оцінити в якому стані там моє відділення?” – допитуюсь. “Так. Я можу записувати відразу на планшеті і якщо втратимо, то по записах з’ясуємо” – пояснює. “То запускай” – наказую. “Вибач. Але ти не мій командир. А мій мене вб’є, якщо я втрачу дрон” – все відмовляється оператор. Дістаю пістолет. Направляю йому в голову. “Командиру скажеш саме так все і було. Я готов відповідати за це” – я зовсім без жартів.
Завдяки дрону ми побачили місце де саме знаходяться мої хлопці. Вони прийняли бій. Та тримаються. Розгледів поранених та як один накладає собі джгута. З відео дрона стало зрозуміло й звідки по них гатять раzzисти. Але, так, ми втратили дрон. Оперативно зібралися. Пригнув у автівку. Полетіли до них.
Іноді евак може не приїжджати за пораненими більше доби. Бо багато їх авто розбито на бездоріжжі війни та ремонтуються або чекають на фінансування. Хто в темі, той знає, що джуг максимум на 2 години. Потім ти вже втрачаєш кінцівку. І хоча мав не критичне поранення наприкінці залишаєшся без ноги чи руки.
Звичайно, поки чекаєш евак через 2 години можна самостійно томпанувати рану та знімати джгута. Але це якщо пораненого оперативно витягли з червоної зони.
Своїх хлопців я витягнув. Всі поранені. Але живі. Бо ми оперативно приїхали та вдарили ворогу з боку. Окрема подяка арті за ювелирну роботу. Викликали евак. Зрозуміли що буде не скоро. Якось складаю їх в свою автівку. Везу до лікарні.
По дорозі зустрічаємо ці медичні “гробікі” – Богдани. Один зламаний стоїть на узбіччі. Зменшуюю швидкість. Повільно проїжджаю поряд та кричу у вікно чи є поранені, чи треба когось забрати бо ми саме в лікарню. Вони порожні. Просто зламалися.
Після лікарні повертаюсь назад. Вигляд автівки всередині на фото. На блок-посту ВСП-шнік доєбався до автівки. Каже у них наказ зупиняти всіх, хто їздить на своїх або волонтерських авто. І можуть забрати, якщо з ВЧ ніхто оперативно не підтвердить, що там відомо про це авто.
“Поглянь в автівку. Бачиш?! Ти ж не на шляху до Європи мене зупинив. Це крайній блок-пост. Далі нуль. Якого хуя ти мені розповідаєш про “совок” в голові твого керівництва?! Мій головний обов’язок як командира, повернути живими після завдання кожного підлеглого. І якщо ворогу сьогодні не вдалося це зіпсувати, ти думаєш мене зупинять твої накази?! Я залишу тут автівку. Але ти сідай у свою та поїхали зі мною. У мене ще 2 відділення на завданнях і повернуться у ночі. Можливо потрібно буде їх евакуйованих та відбивати у ворога. Це тобі не на відстані в 20 км. слухати як десь там лунають вибухи. А так ви марна трата коштів” – психанув я.
“Ну нащо ви так. Ми всі робимо свою справу для загальної перемоги” – почав виправдовуватися чувачок. “Якщо твоя справа заважати бити ворога та рятувати наших поранених, то нахуй така участь в війні” – все ще психую. Підходить інший черговий блок-посту. Впізнає мене. Щось каже ВСП-шнику. Вбачається. Я поїхав.
Незважаючи на те, що ми трохи просунули вперед фронт та врятували наших, настрій – гівно. Бо починаються знову ці гойдалки з автівками та ще й отримаю догану за втрачений дрон та якісь штабний щур почне мене навчати як треба звертатися до оперативного штабу за отриманням знімків з військового БПЛА, а не оперативно використовувати наши “весільні” дрони.
Скільки коштує БПЛА від ГШ? Або автівка? Одне життя, взвод, рота? Скільки, на їх думку, в межах норми повинно загинути військових, поки ми будемо чекати знімки з їх дронів, їх дозволи на автівки, приїзд еваку? Риторичне питання. Просто цікаво. Працюємо далі, щоб там щурам не хотілось.
