Українська революція 2013-2014 років стала першим кроком у процесі дорослішання нації. Передовсім вона є виявом цивілізаційного зростання України, а не просто боротьбою за Європейський вибір чи проти бандитської проросійської влади. Адже центральною ідеєю революції є тема Гідності – світогляд нації вільних людей – дорослого, самоусвідомленого активного суспільства, яке дозріло до суверенного справедливого життя.
Ідея Гідності є втіленням головного коду нашої ідентичності – волі. Ця ідея відрізняє нас від рабсько-деспотичного світогляду, який завжди був панівним у Москві. І старокиївські віча, і козацька республіка, і визвольні змагання 20 століття базувались на основі тези, чітко окресленої ОУН – «Воля народам і людині». Саме ця ідея так злить Москву, саме вона є невтомним енергетичним двигуном нації, завдяки якому ми упродовж століть поневолення зберегли прагнення до державного життя.
Ідея республіки (res publica – справа громади) як об’єднання вільних громадян є основою нашого державотворення. Вільні українці завжди так формували власну державу – від вічевого народовладдя княжих часів до Майдану, який, власне, і є модерним виявом того духу солідарності і самоорганізації вільних людей.
Визвольні змагання українців за власну державу завжди були тісно пов’язані із прагненням справедливого ладу. Ладу, в якому гарантований вільний розвиток особистості, а влада знаходиться у руках громадян.
Усвідомлення вільними громадянами себе єдиним народом є базовою світоглядною основою поняття суверенітету. Суверенітет означає верховенство, панування, а народний суверенітет – це панування народу у власній державі. Коли ж ми говоримо про державний суверенітет, то це ще й сформована воля народу, його голос і права, інтереси у глобальній політиці.
Сучасна Україна позбавлена усіх цих ознак. Проголошення незалежності 26 років тому не зробило українців автоматично вільними. Ми законсервували рабський стан, і революції, які відбувалися в Україні, є свідченням того, що населення не хоче миритися з існуючим станом речей. Тому суверенітет – це вияв голосу вільної нації, який нам потрібно ще відродити. І це зможе зробити республіка як традиційний інструмент нашого національного життя.
Україна переживає епоху трансформації. Я маю на увазі не «реформи», а більш глибинні зміни. Олігархічно-постсовкова система вичерпала себе. Саме тому і відбувся перший етап революції. Громадяни дозріли до стратегічних змін, до вольностей, до гідності, до суверенітету. Ці зміни є неминучими. І головним нашим завданням є їх підтримка та інституалізація.
Потрібно чесно визнати – ми живемо в олігархічній республіці, яка замінила колоніальну «соціалістичну» республіку, а до цього: козацьку, визвольних змагань ХХ століття та інші прояви державності. Передчуттям нової «V республіки» була Революція Гідності, українці зрозуміли, що потребують повного перезавантаження, нового суспільного договору, нових правил гри. Очевидно, що все це можливо у межах конституційного процесу, тому Нова Конституція – логічне продовження Революції Гідності. Це оформлення цивілізаційного переходу від постколоніального, олігархічного утворення до нового ладу. Ладу, у якому відповідно до V статті діючої Конституції України державним устроєм є республіка, а єдиними носієм суверенітету та джерелом влади в Україні є народ.
Діюча Конституція була народжена як консенсус між олігархічними кланами та номенклатурною совковою верхівкою. Вона відіграла певну позитивну роль у становленні держави, але стара система не була демонтована і тяжіє до узурпації влади. Яскравим виявом цього був режим Януковича.
Цивілізаційна трансформація українців, виражена Майданом, викликала логічну протидію Кремля. Адже успішна та сильна Україна – це останній цвях у труну проекту «русского міра» – покруча імперськості, олігархії та совдепії. Без України у вигляді колонії Росія як імперія, приречена. Більше того, зв’язки, які історично склались між Україною та РФ (історичні, родинні, культурні) будуть працювати в режимі реверсу, постачаючи поневоленим Кремлем народам ідеї волі, гідності та суверенітету. Тому агресія Путіна – це оборонна війна. Виграти війну можна лише на рівні концепцій, шляхом актуалізації традиційного світогляду волі та солідарності. Цей світогляд має бути втілений у новій Конституції, а на рівні політичного та економічного життя має відбутися відсторонення олігархів, колаборантів та совків від влади.
Лише мобілізована Україна, що повно дихає на вільні груди, може протидіяти та перемогти імперсько-деспотичну Москву. Олігархічно-совкова законсервована система, яка є породженням Москви в Україні, не здатна їй протистояти, оскільки є її невід’ємним елементом. Україна, вільна від олігархічного ярма, від бюрократично-совкових елементів, від неприроднього адміністративно-територіального поділу і удільних князів, Україна, яка стане республікою – спільною справою громадян – зможе дати адекватну відповідь агресії.
Більше того, на мою думку, боротьба з агресором має розпочинатися на внутрішньому фронті. Якщо знищимо олігархат, агентуру та саботажників, то звільнення окупованих територій відбудеться значно швидше.
Для того, щоб цей етап Революції відбувся без внутрішніх потрясінь та громадянських конфліктів, необхідним є спрямування його у межі конституційного процесу. Не формально-експертно-кабінетного, а громадянського. Тиск громадян із вимогою нових правил гри, нового суспільного договору, повного перезавантаження системи має стати критичним і спонукати владу на цей крок.
Я не торкаюсь самого змісту Конституції, державного устрою, повноважень тощо. Яким має бути новий Основний Закон ще буде обговорюватися і, насамперед, свої пропозиції мають надати конституціоналісти та моральні авторитети. Головне, що має бути у новій Конституції – це республіканська суть, елементи прямого народовладдя, громадянський контроль, чіткий поділ повноважень, новий територіально-адміністративний лад. Також важливо, щоб процес творення Нової Конституції був не імітаційний, а реальний та живий.
Саме конституційний процес здатний захистити нас від деструктиву та загроз державності. Незадоволення громадян росте і Кремль намагається перетворити його в бунт та руїну, наслідком цього може стати реванш та окупація. Нова Конституція – це шлях до порозуміння і консенсусу, це енергія змін та єдності.
Влада і власність – ключові питання державотворення. Якщо ми зможемо вирішити їх на рівні Основного закону – ми перезавантажимо владу без чергових виборів, на яких знову олігархи будуть намагатися купити голоси громадян. Замовчування ключових питань лише накопичує негативну енергію в суспільстві та створює можливості для кремлівських провокацій.
Завершити хочу цитуванням V основної статті Конституції – «Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу».
Це генеральна модерна національна ідея, це пролог великої суспільної трансформації від олігархічного совка до «V української республіки», це напрямок для наступного етапу Революції Гідності.
